Апокаліпсис: що нині відбувається у Харківському районі Північна Салтівка? [ Редагувати ]

Сьогодні вночі й вранці війська країни-терориста знову обстріляли Харків. Поцілили в приватний будинок в один з центральних районів міста. За попередніми даними, минулося без жертв. І з таких зведень у Харкові розпочався День міста.

І зараз у Харкові перебуває моя колега - Анастасія Даугуле.

Анастасія Даугуле, кореспондентка:

Це Харків. Північна Салтівка. Найжахливіший район міста. Район-привид. Тут немає жодної вцілілої будівлі. Сюди не їздить транспорт. Тут не працює жоден магазин. Здається, тут взагалі немає життя. Містяни кажуть - якщо хочете знати, як виглядає сучасний Апокаліпсис, подивіться на Північну Салтівку.

Ще пів року тому - галасливий привітний спальний район, сьогодні - декорація до фільму жахів. Північна Салтівка завинила тим, що ближче всіх до кордону з росією і лінією фронту. Тут мешкало 200 тисяч людей. Тепер - не більше тисячі. Пані Світлана каже - обстрілюють щодня.

Світлана Бобришєва, жителька мікрорайону Північна Салтівка:

Магазинов, аптек нет. Ходим покупаем хлеб раз в неделю, ездим за провизией. Аптеки не работают, скорые не приезжают, потому что постоянные обстрелы. В общем, без всех цивилизаций. В нашем доме нет ни света, ни воды, ни газа. Вода - родник в помощь. Вместо газа у нас дрова и мангал.

Умови - наче за кам'яної доби. До того ж будь-якої миті під'їзд або весь будинок може обвалитися. Сусід Світлани, Сергій, пояснює: у тих, кому нема куди їхати з Північної Салтівки, вся філософія буття тепер вкладається в просту формулу: дожити до ранку.

Сергій Соколов, житель мікрорайону Північна Салтівка:

Я живу одним днем. Вот выживу сегодня. Я деньги не коплю. Поел - и хорошо. Не надо больше. Потому что завтра может прилететь - и все.

Трохи далі від Північної Салтівки журналістка і письменниця Анна вигулює добермана в порожньому парку. Колись тут були жваві всі алеї, грала музика і фліртувала молодь. Нині - інакше.

Анна Гін, журналістка, письменниця:

Грустные люди, мало красиво одетых людей, мало накрашенных девушек, мало креативных пар. Все таки Харьков был молодежный. Он стал депрессивный. Много стариков. Мало детей. Люди погруженные в себя. Малоулыбающиеся. Нигде не играет музыка. Эта общая депрессия она ощущается. Харьков стал серым. Он таким не был.

У Анни хворі батьки, вона не може поїхати з міста. В журналістки вже була контузія від снаряда, що розірвався поруч. Життя в Харкові - це гра в жахливу рулетку.

Анна Гін, журналістка, письменниця:

Мы смертники, мы все немножко смертники в этом городе! Ночью всегда что-то прилетает. Помню редкие ночи, когда ничего не прилетало в город. Редчайшие ночи! И ты не знаешь, куда летит сегодня. В твой дом, или в соседний.

Місце зустрічі на Салтівці - зупинки, куди доїжджають автобуси. Це небезпечно, вже не раз прилітали ракети. Але й пішки йти до ринку чи кіоску, що працює, складно.

Анастасія Даугуле, кореспондентка:

Щоби убезпечити городян в очікуванні транспорту, у Харкові започаткували пілотний проєкт зупинок-укриттів. Це перша і поки що єдина така споруда. В середині тут облаштовані 12 сидячих місць, і екран з камерою відеоспостереження з самої зупинки.

Щоб побачити транспорт, не треба виходити з укриття. Стіни - із залізобетону. Ізраїльський досвід. Таких зупинок невдовзі буде 25.

Ігор Терехов, Харківський міський голова:

Мы хотим сделать Харьков идеальным городом будущего. Государство дает гарантии. Муниципалитет ищет инвесторов. Сегодня инвесторы есть. Да, они говорят - дайте гарантию, закончите войну - все, мы приходим. Харьков - тот город, который возродится! И он возродится на более мощной ступени.

З очільником міста зустрічаємось на майданчику, де перекладають теплотрасу. Війна і майбутня зима - дві найбільші проблеми Харкова. Переможемо і пройдемо зиму - впораємось з усім іншим, - каже мер. "Навіть відбудуємо Північну Салтівку".

Это нас все больше сплочает и закаляет. Все равно победа будет за нами.

З таким настроєм дивіться в майбутнє Світлана з Салтівки. Поки що рятується гуманітарною допомогою. Волонтери привозять корм для тварин. Можна отримати продуктові набори. І гарячі обіди.

Ось це сьогоднішній благодійний обід для жителів Салтівки. Гречана каша, сарделька, помідор, хліб та суп.

10 тисяч обідів щодня - забезпечує благодійний фонд, який створив колишній успішний харківський ресторатор. Раніше його шеф-кухарі готували найсмачніший в місті екзотичний суп том-ям, тепер - гречку з куркою.

Олексій Ломський, засновник фонду "Мирне небо Харкова":

Здесь приходят люди, которые просто не могут себе приготовить. Даже имея продукты, если им дали этот набор, у них нет возможности технически. В их домах нет электричества, в их домах нет газа. Это самая честная форма раздачи еды - человек не заберет с собой, он скушает столько, сколько может.

Що далі від Салтівки - то більше відкритих магазинів і умовно-нормального життя.

Анастасія Даугуле, кореспондентка:

Фірмова ознака Харкова - це бездоганна робота комунальних служб. В місті, де щодня обстріли та руйнування, візуально - доволі чисто. Сміття прибране. І квіти. Квіти у Харкові висаджують завзято і наполегливо. Всюди.

Ігор Терехов, Харківський міський голова:

Ой, Терехов высаживает цветы. Что за садовник? Да не садовник я! Но людям нужны эмоции. Я бы и фонтаны включил! Но боюсь скопления людей и жертв. Эти сволочи же бьют по людям. Но эмоции должны быть.