Квіти надії: як соняхи стали символом мужності та незламності українців? [ Редагувати ]

І на завершення цього випуску - ми знову повертаємося до вшанування пам'яті загиблих героїв, які віддали свої життя за незалежність України. Уже третій рік цей день відзначають саме сьогодні - 29 серпня. Історично, він приурочений до трагічного виходу наших воїнів з Іловайська у 2014-му. А от символом цього дня - стала квітка соняха. Чому - розповість Карина Вакарєва.

Столиця вшановує героїв - від ранку до Стіни пам'яті несуть квіти та лампадки. В руках родичів - портрети загиблих. Тут зібралися найближчі - Тетяна Ідель прийшла до сина. 26-річний Ілля був бійцем-гранатометником батальйону "Айдар".

Тетяна Ідель, мати загиблого:

Коли він приходив на ротацію, приїхав, я його так просила - "Залишся, будь ласка. В тебе мала дитина." Донька в нього п'ять років. Але він сказав - "Мамо, ні. Я повинен захищати".

А це пані Тамара. Вона показує нам фото свого Андрія. Її син був медиком. З-під обстрілів виносив побратимів. І як справжній лікар - ціною свого життя врятував інших.

Тамара Аболмасова, мати загиблого:

Я горда тим, що в мене така дитина. Він своє життя віддав, він багато спас людей, перекривши вхід до бліндажа. Він хлопців порозкидував, а сам на бліндаж.

29 серпня. Саме в цей день у 14-му році українські війська виходили з Іловайська. Те, що називали "зеленим коридором", всупереч домовленостям з російським Генштабом, перетворилося на дорогу смерті. Сотні загиблих. Десятки - зниклих безвісти. У цей час на полях Донбасу поспіли соняшники.

І коли я бачу соняхи, вони в мене асоціюються з війною (втирає сльози).

В усіх присутніх на одязі - атрибут пам'ятної дати. Суцвіття соняха стало символом історичної мужності наших воїнів. Символом скорботи та пам'яті.

Юлія Лапутіна, міністерка у справах ветеранів України:

Я згадую літо 2014-го року, коли ми виконували завдання в зоні проведення антитерористичної операції й соняхи були такі квітучі, такі життєстверджуючі, що хотілося говорити - так, ми все відновимо, ми обов'язково переможемо і ми віримо в це і зараз.

А це літо 22-го. Сумнозвісне ірпінське кладовище автівок. Вуличний художник Трек Келлі виводить пензлем жовтогарячий соняшник. Символ єдності та процвітання, каже американець.

Трек Сандер Келлі, художник:

Ми навмисне обирали зруйновані локації, де пройшлась війна. Щоб прикрасити їх, підняти бойовий дух людей. Аби ще раз підкреслити - не хвилюйтесь, все відбудуємо!

Карина Вакарєва, кореспондентка:

Ці автомобільні скелети на околиці Ірпеня - моторошне нагадування російської окупації. Після звільнення міста сюди звезли сотні машин, що були спалені чи розстріляні ворожими військами.

Нині купу понівечених автівок прикрашають квіти надії - соняшники, що в буквальному сенсі, виросли з попелу.

З початком повномасштабної війни соняхи стали символом українського спротиву.

Олександр Заклецький, координатор проєкту "Квіти надії":

З соняхом ходять зараз на всі акції підтримки України.

Олександр курує проєкт із самого початку. Каже, перед тим, як взяти до рук палітру -

Олександр Заклецький, координатор проєкту "Квіти надії":

Ми дізнавалися з різних абсолютно джерел історії й долі цих автомобілів. В них ніхто не загинув, ці автомобілі, на даний момент, не є речовими доказами.

А це ірпінський будинок культури. Розбомблений, а всередині - спалений. Важко уявити, що пів року тому тут були вистави, проходили кінозйомки, а для дітей проводили уроки хореографії. Дві російських ракети знищили місце відпочинку ірпінців. Втім, кольорові корективи художників зробили свою справу. Соняхи виглядають настільки реалістично, що на них всідаються -

А ось, дивись, дивись, дивись. - Бджола!

Мета такої артінсталяції - нагадати світові про війну в Україні.

Олександр Заклецький, координатор проєкту "Квіти надії":

Дуже важливо, щоб тему війни в Україні не засипали зверху інформаційним мотлохом. Щоб її не забалтували. Щоб вона не відходила на другий, третій план.

Квіти на стіні мають ще й благодійну мету. Малюнки оцифрують, а гроші спрямують на психологічну підтримку жінкам та дітям, що постраждали від окупації.

Євгенія Антонюк, керівниця відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради:

Мистецтво спрямоване на те, щоб доповнити, підсилити й не дати згаснути тим емоціям, які ми відчуваємо в повоєнному Ірпені. Я не кажу, що ми б хотіли емоцій, знаєте, коли нам усі співчувають. Ні. Ми сильні! Ми відродимося. І той соняшник для нас, якраз є квіткою надії на те, що ми відбудуємо Ірпінь.

Подібні мурали мають глибокий символізм. Ніби натякають ворогові, що ми переможемо над темрявою та агресією.

Юрій Савчук, історик, геральдист:

Соняшник - позитивний знак. Він золотий, він світлий. Це квітка національна, це найбільш врожайна квітка, яка сіє в нашій пам'яті, в наших традиціях зерна добра, зерна процвітання, зерна успіху, зерна відродження і зерна єднання.

Соняшник - символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте. Бо українці й далі будуть відроджуватися, скільки б їх не намагалися знищити.