Пісні війни: як українці лікують душі своєю творчістю [ Редагувати ]

"Ой у лузі червона калина", "Байрактар", "Доброго вечора, ми з України". Хіти, які знають не лише в Україні, а й за кордоном. Автори цих пісень колись співали про кохання та щастя, а тепер підіймають своїми композиціями бойовий дух. Україна зараз - на підйомі патріотичного мистецтва. Створювати пісні беруться навіть ті, хто ніколи цього не робив! Наш наступний сюжет - про сучасну народну творчість, яка, можливо, не має мільйонів переглядів в Інтернеті, але точно здатна лікувати душу.

Даниїл Міліковський - житель Києва:

Ця пісня вона більш за все про пам'ять. Я думаю, що спочатку це було таке дуже сильне відчуття безвиході. Розуміння того, що ти ніяк не можеш на це впливати, але бажання сказати щось, висловити цю думку, те, що болить, це можливість перенести свої емоції на щось.

Ракетні удари, нескінченні обстріли, евакуація… У таких умовах у Даниїла Міліковського народилася ця пісня. Він був у дорозі, коли на його рідний Київ сунули колони важкої техніки рашистів. Хлопець згадує - тоді було непереборне бажання підтримати друзів. Заохотити їх вірити у нашу армію. Зробити свій вклад у майбутню перемогу.

Даниїл Міліковський - житель Києва:

Ти знаєш, що існують такі пісні, які мають психологічні моменти, вони допомагають проходити кризи, труднощі.

Ми слухаємо пісню Даниїла разом із психологом Наталією Шестак. Ритмічна мелодія, спокійний вокал, рядки, що надихають... У цьому музичному творі - відчувається життя, наголошує фахівець.

Наталія Шестак – психологиня:

Вона така легка і хочеться… я так слухаю, хочеться рухатися, хочеться напругу стряхнути, і я не хочу слухати слова, внікати туда в сенс, в зміст. Мабуть, це основне, що "живи" ось у цій легкості.

Яна Нетікова у 2014-му переїхала з Донбасу у Київ. Вісім років потому їй знову довелося тікати від рашистської навали. Сьогодні вона живе у Грузії. Весь свій біль виливає у творчість. Каже, тоді - у перші дні життя в евакуації - рядки для майбутніх пісень з'являлися мало не щодня.

Яна Нетікова - біженка з України:

Ми десь місяць півтора приходили до тями, взагалі не розуміли, що відбувається. Взагалі нічого не радувало, нічому не раділи - не горам, не морю. Коли творча людина цим наповнюється, їй треба віддавати, треба це реалізовувати, і коли вже ми прийшли до тями, вже психологічна більш менш заспокоїлися, я вирішила, я мабуть заставила себе.

Слухаючи пісню Яни, не можна не відчути тривожність, яку пережила героїня, - каже психолог. У такому ж стані тоді були мільйони людей. Багато хто й досі живе у стресі. А отже аудиторія, яка захоче розділити переживання автора, неодмінно знайдеться.

Наталія Шестак – психологиня:

Я утомилась, хочеться із себе видалити, вона може бути лікувальною піснею для таких людей, які в такому стані. Щоб це збавитися від цього грузу, від якого вона втомилася. Зараз, коли я чула, мурахи пішли.

Народна творчість - це не про ідеальний спів і бездоганні слова, наголошує продюсер Володимир Бебешко. Критикувати людину, що співає про особисте, - взагалі не можна. Так само важко спрогнозувати, яка з пісень із народу припаде до душі мільйонам.

Кар'єрний зліт багатьох сьогоднішніх зірок - колись починався саме з аматорського відео, записаного на телефон десь у кімнаті.

Володимир Бебешко – продюсер:

Ми не можемо заборонити писати пісні, хай пишуть. Нічого страшного, не треба робити так, щоб всім подобатися. Вона відчуває якусь віддушину в тому, що вона робить, хай продовжує робити те, що їй подобається.

Пісня - це ліки для душі. Причому і для того, хто співає, і для того, хто слухає - наголошують наші експерти. А отже можна з упевненістю сказати, що поки триває війна, ці ліки ніколи не будуть у дефіциті. Відомі виконавці й творці з народу - допомагатимуть своїм слухачам позбавитися душевного болю та не втратити віру.