У Швейцарії звели перше контейнерне містечко для українців-переселенців [ Редагувати ]

У Швейцарії звели перше так зване контейнерне містечко для українців-переселенців. Розраховане воно на тисячу людей. Зараз там мешкає майже сто наших співгромадян. В яких умовах? Чи задоволені? Бачила та питала Світлана Прокопчук.

Пані Людмила з дітьми та онуками мешкає у контейнерному містечку з перших днів його відкриття. 

Людмила, жителька контейнерного містечка:

В повній безпеці себе відчуваю, але ж я українка - мені хочеться додому. 

Так тут говорять майже всі. У контейнерному містечку мекає близько сотні людей. Здебільшого, жінки з дітьми. Є і чоловіки, які мають проблеми зі здоров'ям. Це містечко збудоване для українців, а функціонуватиме воно щонайменше три роки.

Гундекар Гібель, керівник відділу комунікацій Департаменту охорони здоров'я та соціального забезпечення кантону Берн:

Кантон Берн готувався з початку березня до прибуття як мінімум двадцяти тисяч осіб і ми розуміли, що нам потрібно більше місця. Тому у квітні ми почали конструювати цю мобільну інфрастуктуру. Заплановано, що тут може залишатись тисяча осіб - це повна завантаженість. Але люди приїжджають і відʼїжджають, тому ми вважаємо, що в один момент тут буде не більше восьмисот – девʼятисот людей. 

Містечко збудоване за принципом модернізованих контейнерів. Тут спільна кухня, санвузли. Кімнати невеликі, але затишні. Вони розраховані на двох чи чотирьох мешканців. 

Людмила, жителька контейнерного містечка:

Ми тут спимо, як бачите, ми тут і готуємо їжу, ми записані на курси і з завтрашнього дня ми будемо відвідувати курси німецької мови.

Ольга, жителька контейнерного містечка:

Тут є всі умови: і речі попрати, все. Як у гуртожитку ти живеш, загальна кухня. Ти приходиш готуєш їжу, душ, ти приходиш купаєшся, немає ніяких обмежень з водою.

Ольга тут з донькою Софією. Одразу після приїзду дівчинка почала навчатись. Адже в містечку організували школу і дитячий садочок.

Софія, жителька контейнерного містечка:

Мені все подобається. В Україні я перейшла в третій, а тут у другому. - Ти навчаєшся разом онлайн? Я ж правильно розумію? - Так.

У школі одночасно може навчатися сто дітей. Вчителі готові працювати навіть у дві зміни. Адже лише так можливо поєднати дві системи освіти. 

Артем Рибченко, Посол України в Швейцарії:

Ми намагаємось поєднувати як українську систему навчання онлайн , так само і тут в класах, перебуваючи фізично з швейцарськими вчителями . Мовний барʼєр присутній і німецька мова саме в цих класах пріоритетною. Це важливо для того, щоб поза шкільним часом також відвідувати спортивні, музичні, культурні заходи, де є можливість спілкуватись.

Директорка школи Паскаль Пфайфер каже: нині у закладі навчається лише шестеро малюків. Вони охоче вивчають нове місто і мову, відвідують музеї, люблять подорожі і навіть математику. Ось тільки, навіть перебуваючи у безпеці, не можуть забути про війну в рідній країні. 

Паскаль Пфайфер, директорка школи:

Це складно, але ми не акцентуємо увагу на темі війни. Звичайно, діти щось говорять, але ми не повинні активізувати дітей у цих питаннях. Це дуже важливо для спільної роботи з дітьми.

У містечку функціонує власна система безпеки, цілодобово працює охорона. Проектанти запевняють: взимку тут буде тепло. Щоправда, здебільшого українці затримуються тут, доки оформлять статус С, що дає право на оренду житла, за яке заплатить держава.

Дар'я, жителька контейнерного містечка:

Ми шукаємо квартири, нам в цьому допомагають працівники і коли ми знайдемо квартири, ми будемо переїжджати на орендоване житло вже. 

Досвідом проектантів з Берну вже зацікавилися в інших країнах. Як організувати таке житло для українців, які переїхали до Швейцарії через війну, міркують й ще у п'яти кантонах Конфедерації.