Механізована бригада ім.Чорних Запорожців: чому бояться вороги та поважають свої? [ Редагувати ]
Першим бойовим завданням для франківців стала - охорона Вуглегірської ТЕС
Страшний сон окупантів і гордість ЗСУ. Саме так на передовій відгукуються про героїв нашого наступного сюжету - бійців кулеметного взводу 72 окремої механізованої бригади.
Особливість цього підрозділу в тому, що всі його воїни-добровольці земляки. Вони разом мобілізувалися і тепер великою компанією ось уже пів року захищають Україну. Хоча - більшість з них до лютого ніколи в житті не тримали в руках навіть пістолета.
Тож у чому секрет їхньої сили й чому їх так бояться вороги - розкаже Жанна Дутчак.
Вони нещадно нищать ворожу техніку та щодня проріджують рашиські ряди. Безстрашні та мужні... Воюють "як справжні боги". Хоча ще сім місяців тому більшість із них не вміли стріляти навіть із пістолета.
Відокремлений кулеметний взвод 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців - чотири десятки бійців-добровольців, і всі - земляки.
Позивний "Аладін", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Ми з одного міста, це дуже допомагає нам триматися всім разом і виживати в цій страшній війні.
Позивний "Шериф", командир кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Ми ж іванофранківці, а за іванофранківців вже знає цілий фронт. Тому ми тримаємо марку.
Про кулеметний взвод з Франківська на передовій нині знають і вороги, і свої. Перші - їх бояться, другі - захоплюються:
Позивний "Арес", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
На будь-яку позицію, куди ми приходимо, нас потім хлопці, які там стоять, нас не хочуть просто відпускати. Тому що ми залітаємо туди такі заряджені, піднімаємо їм бойовий дух, підіймаємо емоційний стан.
Позивний "Джампер", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Ми добровольці всі у взводі. Це грає велику роль, тому що кожен знає чому він прийшов. І для чого він прийшов. І плюс у нас командир класний.
І кличуть цього командира - "Шериф". Такий позивний вигадали побратими. До вторгнення він працював радником мера і стежив за правопорядком в одному з міст на заході. 24 лютого він створив добровольче формування, яке згодом перетворив на потужний військовий підрозділ.
Позивний "Ксена", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Добровольче формування було сформоване в перший день, в перший день доєдналася я. До нього доєдналося близько 200 людей, ми патрулювали місто, допомагали правоохоронцям. У нас були виїзди в області де були бойові дії. Але ми зрозуміли, що ми будемо корисніші більше в ЗСУ.
Позивний "Шериф", командир кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Я вже тоді зразу сказав, що буду мобілізовуватися в 72 бригаду і сказав хто має бажання, то зранку ми зустрічаємось біля філармонії …прийшло 35 осіб.
У такому складі й мобілізувалися. Пройшли бойове злагодження, і вже в травні вирушили на передову.
У Франківську стоять біля філармонії… Священник кропить їх свяченою водою, це в день відправлення на фронт.
Я люблю свою країну, не хочу тікати за кордон від проблем, тому що треба проблему вирішувати.
Без вагань долучився до підрозділу і "Джампер"… Йому двадцять шість. Автолюбитель і блогер, у мирному житті він активно розвивав у рідному місті автоспорт. Коли почалася війна, став волонтером, але потім зрозумів...
Що мені цього не достатньо, я зрозумів, що я не можу просто волонтерити, коли там відбувається таке.
А ось "Арес" приєднався до побратимів-франківців трохи пізніше. Бо двадцять четвертого лютого, коли всі тікали з Києва, хлопець мчав туди. Аби поповнити ряди спецпідрозділу "Азов". В цій бойовій групі хлопець пробув два місяці, але у квітні - їх розформували. Тоді "Арес" і приєднався до взводу земляків і став кулеметником.
Позивний "Арес", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
В мене тато також військовий, він з 2014 року приймає участь у бойових діях у складі 93 окремої механізованої бригади. І чомусь я вважав, що йому треба трошки відпочити, а мені зайняти його місце. Але склалося так, що і він, і я зараз на фронті.
У мирному житті "Арес" займався рекламою і працював директором відділу маркетингу. Каже: до великої війни - зброї в руках ніколи не тримав. Як і більшість його побратимів. З їхнього взводу бойовий досвід мали лише троє.
Краще навчання в бою. Якби це сумно не звучало.
І вони безперервно вчаться… Знищуючи орків. Допомагає їм неабияк у цьому їхній командир - "Шериф". У нього за плечима чималий досвід служби в АТО.
Позивний "Аладін", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Він нас багато навчив, возив на полігони, ми прострілювались зі зброї, з браунінгів, калібрів. І я думаю інший на його місці так би нас не зберіг.
Позивний "Шериф", командир кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Насправді кулеметником не просто так бути. Це перша ціль для ворога яка попадає під знищення. Тому приходиться вчити їх на ходу. І самому аналогічно. Для мене великий кулемет - це щось одно із нових було.
Першим бойовим завданням для франківців стала - охорона Вуглегірської ТЕС. Оборону об'єкта від окупантів вони тримали півтора місяця.
Позивний "Арес", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Наша основна задача не дати піхоті й легкій броньованій техніці просунутися далі. Ми заступаємо на позиції до хлопців, виставляємо свій розрахуночок із кулеметом і виставляємо паралельно свої експешки й допомагаємо їм, щоб вони мали трошки відпочинку.
І вже там показали, на що здатні.
Позивний "Шериф", командир кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Одна із дуже сильних позицій - то хрести, яку прийняли буквально зранку бій. Козаки із третьої роти тримали дуже мужньо, але потрібно було трошки підтримки. Наші кулеметники відразу стали до бою. І відбили дві ворожі атаки протягом дня.
Позивний "Арес", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Перший бій, морально дуже тяжко було, але психологічний стан мені давав розклеїтися, я знав що біля мене є побратими, які так само не мали бойового досвіду, ми намагалися один одного підтримувати.
Та були готові віддати один за одного життя. І це не просто слова, за місяці на фронті хлопці вже неодноразово це довели.
Позивний "Джампер", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
У нас є побратим Віктор Вирізати, позивний "Стелз", вони з нашим "Доком" йшли на підсилення групи, і попали в перестрілку. "Дока" поранили. То "Стелз" на собі під обстрілами півтора кілометра "Дока" витягнув до точки евакуації. Тобто врятував йому життя.
Позивний "Стелз", боєць кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Я розумів, що ніхто не приїде, бо був контрнаступ. Йшли із двох сторін. Працював їхній танк, артилерія. Машина для евакуації не могла під'їхати, і потрібно було нести його на собі... Було страшно і важко, але я ж казав йому що все буде добре.
Здоров братан. - Я все розумію, я ж казав що все буде добре, що я тебе витягну, все добре, скоро зустрінемось. - Я життям тобі винен…
Але все ж одного побратима їм врятувати не вдалося - його звали Валентин.
Це було в населеному пункті Зайцеве і коли ми штурмували одну зі старих наших позицій, то у нас загинув наш боєць. І ми не змогли забрати його тіло через сильні артилерійські ворожі обстріли. Це було важко.
І зараз бійці не просто товариші по службі, вони - одна сім'я.
О такі фасольки ми з Андрійком зараз будемо.. - Колектив, колектив багато що вирішує. Міцний колектив і міцна команда.
Поки воюють встигли стати кумами, кількох одружити та відсвяткували не один день народження… Мають бійці й свої традиції. Одна з них - під час відпочинку про війну не говорити.
Сьогодні в нього День народження, прошу привітати "Хамелеона".
Наш взвод дуже молодий, середній вік.. Там більшість молодь. І нам один з одним дуже комфортно.
А клеєм, який їх всіх скріплює та робить ще міцнішим - хлопці називають її…
Їй лише 19. Вона - студентка і єдина дівчина у кулеметному взводі. Пліч-о-пліч із чоловіками воює із першого дня. Як справжня принцеса-воїн, отримала від земляків позивний - "Ксена".
"Арес", як тобі воювати з дівчиною.. - Нормально. Яйця більші ніж в половини мужиків.
Позивний "Шериф", командир кулеметного взводу окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців:
Мій взвод характерний, сильні, мужні й це ті, хто не дасть ні кроку назад, і це той, хто не залишить свого в біді. Він навчився вже воювати, зараз ця війна більше артсистемою, розвідка - більш застосовують БПЛА, звичайно що виявляють позиції, але ми стоїмо і я гордий тим, що мої кулеметники косять ворогів і вони косять їх кожного дня.
І обіцяють косити окупантів - до перемоги.
Ми на своїй землі, ми її обов'язково відіб'ємо, кожен клаптик, кожен сантиметр, кожну травинку. - Ми воюємо за свою землю і йому тут немає що робити. І чим більше ми його знищемо, тим краще буде для нас.
