Мар'яну Мамонову виписали з перинатального центру у Луцьку [ Редагувати ]

Мар'яна Мамонова, долею якої переймалася вся країна, нарешті вдома. Її разом з донькою виписали з перинатального центру у Луцьку. Жінка народила на третій день після того, як її визволили з полону. Там військова медикиня пробула понад пів року. І найбільше боялася, що дитина з'явиться на світ у неволі. Наші кореспонденти були серед тих, хто зустрів Мар'яну з немовлям.

А на кого схожа не видно - На меня похожа.

Василь Мамонов тримає на руках свою донечку і ні на секунду не хоче її відпускати. Не віддає навіть мамі.

Вона бойова дівчинка. Знаєте така українська дівчина, яка має характер і яка не дасть себе в обіду.

Поруч з чоловіком дружина - Мар'яна. Подружжя у вишиванках. Сьогодні у них свято. Їх виписують з перинатального центру у Луцьку, де тиждень тому світ побачило немовля, за яке переживала чи не вся Україна. Мама виносила дитя, будучи понад пів року у полоні в росіян.

Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:

Я дуже переживала, ну хвилювалася не родити дитинку там. Хоча 99 відсотків того було, що я мала там родити, але коли я приїхала в Україну все, я заспокоїлась, я вдома. Все, можна родити.

І Мар'яна народила через три дні після того, як її та ще двісті чотирнадцять українських захисників звільнили з полону.

Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:

Слава богу це все жахіття закінчилося в статусі мами, знаєте, в Україні. І це найбільше знаєте для мене і важливо і приємно.

Василь Мамонов, чоловік звільненої з полону:

Я счастлив. Я просто ждал их двоих на нашу землю. Мне было очень важно, чтоб она родила в нашей стране. Это самое главное. И чтоб родила здорового ребенка.

Подружжя зізнається, аж до пологів не знали, хто у них народиться.

Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:

Я була переконана, знаєте, як оце мама вагітна. Все відчуття - хлопчик, в мене буде хлопчик. І коли народила, кажуть, - у вас дівчинка. Я не придумувала ім'я для дитини просто глянула на неї й все - вона для мене стала Аня.

Лікарі кажуть, за породіллю дуже переживали, адже тій довелося пройти надто важкий шлях. Заспокоїлися - коли пологи минули: і з мамою, і з дитям було все добре.

Ірина Горавська, керівниця Волинського обласного перинатального центру:

Вона надзвичайно сильна, всі ці місяці полону вона не плакала. Вона зібрала всі свої сили для того, щоб виносити цю дитину. Дитинка народилася з вагою 3255, зріст 57 сантиметрів.

Родину у пологовому засипали подарунками й квітами. На вулиці чекали курсанти місцевого військового ліцею.

Рідні не стримували емоцій.

Анна Марцинкевич, сестра Мар'яни:

Ми були дуже щасливі що вона цей крок зробила і їй дали таку велику можливість перейти цей кордон пекла в нашу Україну.

Оксана Черепушко, матір Мар'яни:

Я щаслива, бо я обіймаю свою внучку, я найщасливіша бабуся яка може бути. Мою внучка до мене прийшла такі, дуже важкі терни й вона мені дуже дорога. Вона маленька я її з кожним днем все більше і більше люблю.

Анастасія Чорненька була в полоні разом із Мар'яною. Обох звільнили в той день. В Оленівській колонії жінки як могли підтримували одна одну.

Анастасія Чорненька, звільнена з полону:

Ми раніше служили в нашій військовій частині, здружилися вже в полоні й провели всі ці майже пів року разом. В основному морально, харчами, дещо в кого з'являлося - все відносилося Мар'яні, так як їй треба було. Вона жила за двох.

Щасливому поверненню додому та народженню дівчинки тішилися і друзі, і зовсім незнайомі люди.

Тетяна з півторамісячною Аделією приїхали з Рівного. Мар'яну жінка ніколи не бачила, але заради її звільнення, каже, виходила на мітинги.

Тетяна Шнайдер, жителька Рівного:

Щастя - у вільності. Це наш найважливіший ген і нічого крім іншого не потрібно напевно. Кожен з нас може це зрозумів після того, коли почалася війна. Ну тобто здорові діти народжені в Україні - це найкраще.

Найближчі плани у Мар'яни - провести три роки у декреті. Молода родина, яку велика війна розлучила майже одразу після весілля, облаштовуватиме своє життя. Але понад усе Мамонови мріють, щоб кожен з українців, які нині в полоні - повернулися додому і змогли обійняти своїх рідних.

Я не сумніваюся, що території до нас повернуться, я не сумніваюся, що війна закінчить в нашу користь. І я не сумніваюся, що в нашій країні все ж таки буде мир!