Вода відступила: що змінилося у жителів села Демидів на Київщині? [ Редагувати ]

Для боротьби з наслідками війни згуртувалися жителі Демидова, під Києвом. Село, яке опинилося у полоні великої води через підрив дамби, чим фактично, відрізало шлях для окупантів - і досі не може оговтатися від штучної повені. Деякі будинки потребують ремонту, газифікації і все це треба встигнути до початку морозів.

Даніїл Снісар повернувся із Демидова. Про ситуацію у селі - далі його репортаж.

Даніїл Снісар, кореспондент:

Рівень води у Демидові суттєво зменшився. Я зараз знаходжуся на місці, яке ще півтора місяця тому було повністю затоплене водою. Який був її рівень тут можна уявити, подивившись на сліди від води на паркані. Втім, як кажуть місцеві жителі, проблем від того, що вода відступила - менше не стало.

Микола, житель Демидова:

Половину города ми тільки запахали. Тож тоді вода була. До половини города.

У такій сирості демидівці живуть от уже більш як пів року. Залишки води тут і досі відкачують електричною помпою. Десятки домогосподарств змушені самотужки боротися із наслідками підриву дамби у Козаровичах.

Валентина Семенівна, жителька Демидова:

Картопля росла, перець отакий, помідор, огірок, капуста, морква, буряк, полуниця, малина. Оно, плантації тільки пооставались. Це все затоплене, воно не зрізане ще. Кукурудза, зелень, все! Я могла іще щось занести на ринок, продать, щоб мені ще якось прожить.

Валентина Семенівна та її син, ветеран АТО - Віктор - оговтуються не лише від наслідків штучної повені, але й від бойових дій. Їхній будинок зачепило ворожим снарядом ще у березні. У садибі побитий дах та стеля, яку необхідно укріплювати. Та самотужки родина зробити цього не може. Пані Валентині вік не дозволяє. А Віктору - поранення під Авдіївкою.

Віктор, мешканець Демидова, ветеран АТО:

Підкурган - голова ОТГ. Підкурган дав 35 листів шифера. Ні досок не дав, нічого. У нас все порвано на хаті. Це ми самі питаємося купить. І то, ми поїхали взять цей шифер у нього, він каже - плати за машину 500 гривень.

Тоді ж у березні - у хаті пошкодило газову трубу. Тож, родині довелося поспіхом - встановлювати газове обладнання, але і на це у пані Валентини грошей не вистачає.

Валентина Семенівна, жителька Демидова:

Проєкт зробила, заплатила, тепер, щоб підключить - долга ні однієї копієчки нема - тепер вони телефонують і кажуть, що приїдьте у газову компанію і заплатіть ще шість тисяч. А я кажу, то ми самі все зробили! - У нас така процедура.

Хоча, постраждалим від великої води компенсацію таки виплатили - по 20 тисяч гривень на будинок. Та ця сума навіть і близько не компенсує витрат демидівців. Грошей вистачить хіба на дрібний ремонт.

Валентина Семенівна, жителька Демидова:

Толку з того? 20 тисяч дали - фундаменту 7, на кришу 30 листків вибила. Покрить нема кому, син інвалід 3 групи, от така допомога.

Даніїл Снісар, кореспондент:

Втім, однією з найбільших проблем для демидівців залишається відсутність припасів на зиму. Адже, городи і присадибні ділянки тут більше нагадують болота і навіть пройтися по землі майже не можливо.

І сестра була змушена виїхати до свекрухи, позабирати все, бо тут жити не можна!

Пані Раїса показує нам наслідки повені на власному обійсті. Город - суцільне болото. Іще одна проблема - це відсутність доступу до води. Адже у криницях та свердловинах вона поки не придатна для вживання.

Дивіться скільки жаб там! А води остільки було!

Хоча, воду до села завозять регулярно, її не вистачає. Тож, пані Раїса, попри поважний вік - щотижня ходить по воду - до тієї частини села, яка не постраждала.

Оце набираю, по 8 по 10 таких боклажок. Я її не можу пити сиру.

Зараз жінка знову захворіла. Каже, вже не вперше за останні місяці. І в середині будинку - розуміємо, чому. Стіна біля ліжка - почорніла від плісняви.

Оце дивіться, дивіться! Гриби! Гриби ростуть! Вже і сушу, і грубку топимо. И шо воно, як грубка підтопиться - я задихаюся.  

У пані Раїси - затоплений погреб, а вода у ґрунті почала підмивати фундамент. Через що стіни будинку просідають. Це видно по шпалерах.

Бачите що робиться? - Це від вологи? - Так. Оце ж вода звідти, я кожного ранку за швабру, тряпку беру суху і з лінолеуму тряпкою вибираю воду.

Подібна ситуація й у сусідів.

Востаннє з пані Тетяною ми зустрічалися на початку серпня. Ситуація на її городі дещо покращилася - води вже не видно. Але критично високим її рівень залишається у ґрунті. Погріб і досі у воді.

Тетяна, жителька Демидова:

Я думаю, що воно як замерзне оце все. Погреба наші. Тоді будуть великі руйнування. Тому що у мене під будинком, - я не знаю, тут біда буде. Уже просідає воно, підлога просідає.

Та навіть за таких умов - люди не опускають рук. Вони згуртувалися і допомагають одне одному, хто чим може.

Тетяна, жителька Демидова:

Хто картоплю, хто буряк, хто гарбуз дає. Так поки що і живемо.