Забрали у матері через загрозу життю: рятувальник з Одещини став багатодітним батьком [ Редагувати ]

Рятувальник з Одещини виростив двох прийомних дітей, а під час війни взяв на себе відповідальність ще за трьох, зовсім маленьких. Двох братиків та сестричку, яких через загрозу для життя та здоров'я забрали у рідної матері, мали б передати до спеціалізованого закладу. Але малечу прихистила родина надзвичайника.

Мале цуценя, що забилося у трубу під шаром бетону, повертають схвильованим матері та господині. Робота рятувального підрозділу в якому понад десять років працює Валентин Рєзінкін, рідко буває такою приємною. Найчастіше хлопці надають допомогу жертвам ДТП, звільняючи їх з-під купи металу. Особливо тяжко Валентин переживає загибель дітей.

Валентин Рєзінкін, прийомний батько:

Діти - то взагалі страшно, якщо є втрати. Буває таке, що не вспів, коли йде на секунди.

Ці емоції Валентин намагається лишати на роботі. Адже вдома він - головний вихователь. Багато років тому разом з дружиною взяли двох прийомних дітей: Дениса та Настю.

Валентин Рєзінкін, прийомний батько:

Додому йду - в мене дома друге життя. (сміється) Починається.

В цьому житті у Валентина - повна хата дітей. Старші вже виросли, навчаються в інституті. Але у розпал повномасштабного вторгнення, коли регіон потерпав від ракетних обстрілів, до родини звернулися працівники служби у справах дітей. Попросили взяти до себе двох братиків та сестричку: найменшому - ще немає і року, найстаршій - трьох.

Валентин Рєзінкін, прийомний батько:

Ну а куди ж крох таких дівати. Їх же ж нема куда дівати. Ось вони до нас і потрапили.

Діти в родині вже два місяці. Валентин та Наталя розповідають, як змінилися малюки.

Він повзати вже почав. - А до того на повзав? Він навіть голову не держав. Желе. В нього навіть головка була з одного боку приплюснута, тому, що лежав весь час. От, йому було пів року, і він пів року, я так розумію, і лежав.

Наталя зізнається: перші дні весь час плакала. На її очах малі діти шукали їжу у смітнику.

Наталя Рєзінкіна, прийомна мати:

Ну, ось, вони підходили до ведра та намагались там щось знайти. При тому, що вони були ситі. Привичка. Вони сиру картошку хватали і їли. Вони в собаки кістки забирали. То було страшне.

Але малеча швидко звикла до піклування та любові. Радісно зустрічають колег прийомного батька, які привезли гостинці.

Допомагає з дітьми й старша дочка, Настя, яка нині вчиться на медсестру.

Анастасія Рєзінкіна, дочка Наталі та Валентина:

Я була в шоці. Такого не очікувала, конечно. - Вони такі маленькі. - Да, такі прикольні. Іди до мене, моя дівчинка.

Такі малі діти в родині вперше. Настю взяли у чотири роки, її брата - в шість. Але прийомні батьки швидко набули досвіду.

Наталя Рєзінкіна, прийомна мати:

Мама страхує, щоб не впала,бо нос ми любимо розбивать. Но, ничего, мы справляемся. Воно якось на автоматі проісходе. Ну. Дивиться, які вони хороші, ну як до них не звикнути. Ти маміна? Папіна. Вона папіна.

На роботі Валентина підтримують. Хоча, відверто кажуть: у розпал війни взяти на себе відповідальність за трьох малят - наважилися б не всі.

Олексій Чабан, рятувальник:

Шок! Ну, гордість, тому що не кожен з людей піде на такий шаг. Так, як війна - зовсім інші думки. Самі знаєте і ціни на все ростуть. І взагалі тяжко зараз з дітьми. До них привикнути треба, полюбити треба.

Тож сподіваються, хтось з українців побачить історію Валентина, і замислиться над тим, щоб подарувати родину тим дітям, в яких її відібрала війна.

Костянтин Гуйва, керівник пожежно-рятувальної частини:

Щоб з одного Валентина брали приклад інші, і на цьому не зупинялись. Інколи ми даже задавали собі питання: чому я не можу це зробити.

До прийомної родини Рєзінкіних цих малят поселили тимчасово. Але Валентин та Наталя вже вважають їх рідними. І сподіваються: хоча діти поки не мають статусу сиріт, вони залишаться частиною їхньої великої родини.

Наталя Рєзінкіна, прийомна мати:

Наші! Ми дуже на це надіємося, що вони будуть наші.

Валентин Рєзінкін, прийомний батько:

Та я не хочу навіть думати про те, що їх заберуть у мене. Всі - до мене - Це вже ваші? - Наші. По любому! На сьогоднішній момент головне - мирне небо. А далі - все буде добре!