Купʼянськ оживає: у місто приїхав "культурний десант" [ Редагувати ]

Місто Куп'янськ на Харківщині розташоване просто біля кордону, і буквально з перших днів опинилося в окупації. Росіяни використовували його як транзитну точку, через яку перекидали техніку на ізюмський напрямок. 

Відступаючи, окупанти вщент розбили це місто. Та й зараз час від часу обстрілюють. Та попри все, Купʼянськ оживає. Туди навіть приїхав культурний десант. Що робили - дивіться далі.

Зруйнований вщент центр Куп'нська. Розбита й спалена будівля районної адміністрації. На землі валяються скинуті триколори, об які з презирством витирають ноги. Утім це презирство місцеві, розповідає пані Ірина, відкрито висловлювали й колаборантам, які тут сиділи.

Ірина Шапка, жителька Куп'янська:

Я сколько к ним ходила, они вот тут же сидели, в казначействе сидели. Говорит, иди, тётя, домой, а то мешок на голову наденем. Будешь много разговаривать. Я ходила правду им говорила. Говорила, нахера вы сюда пришли? Шо вам здесь надо, в чужой стране? Мы, говорит, пришли от нациков освобождать. От фашизма. Та я говорю, я здесь с 92-го года живу и не видела фашистов, никто не сказал - что ты по-русски, да, разговариваешь. Никто меня не обижал. Пришли, голодом морили. А теперь начали бить.

Разом із волонтерами у Купʼянську висадився культурний десант. Художники стрітарту з Харківщини, Київщини, Одещини та Рівненщини малюють на стінах будинків, не дивлячись на постійні вибухи неподалік. 

На розбитій стіні, посіченій уламками снарядів, молоді художники малюють дівчину-Україну в обіймах військового.

Костянтин Качановський, художник:

Ми вирішили саме на цьому місці зобразити, ось тут якраз отвори від снарядів, від вибухів, від куль. Проявити якусь доброту, зробити по максимуму світло. В піксельній формі зображений саме наш військовий, жовто-блакитна - це дівчина-українка, яку він відповідно захищає. І зверху ми бачимо голуб миру.

Малюють швидко, бо чути вибухи. Через це й місцеві жителі сидять, переважно, по домівках. 

Костянтин Качановський, художник:

Ми це робимо, щоб якось підтримати людей, показати, що ми їх не залишаємо, що ми тут, саме для цих місцевих, які тут залишились, які пережили ці всі жахи. Дати хоч трошки тепла від себе. Ну від себе як від художників.

І попри всі ті жахи, які пережило місто - життя відновлюється. Просто на вулицях - почалася торгівля. Бо магазини розбиті. І досі люди далеко від бомбосховищ не відходять. Переважно намагаються запастися дровами та зварити собі бодай якусь їжу. В місті ще немає ані світла, ані води, ані газу.

Ольга Герман, жителька Куп'янська:

Бігаєм, тим, у кого колодязь єсть, набираєм воду, і чим більше, тим лучше конечно. А так наготовили на день-два, бо воно скисає, єслі свєта нема. Холодільник не робе. А так цілий день стараємся на вулиці серед людей, он гуманітарку привезли, пособили повикидувать, роздать. Ну і вообще я ніколи не думала, шо ми з сосєдями будемо, як рідні брат і сестра. 

Більшість містян кажуть, якщо відновиться електропостачання - лишатимуться в Куп'янську зимувати.