Актори Херсонського театру імені Миколи Куліша зіграли документальну виставу "Лишатися (не) можна…" [ Редагувати ]
"Лишатися (не) можна…". Свіжа документальна вистава Херсонського театру імені Миколи Куліша. От тільки грають її актори зараз - у Києві. Розповідають глядачам про херсонців, які змушені жити в окупації. Про те, як не здаються в логові ворогів і чинять опір. Сценічну історію, засновану на реальних подіях, - бачив Михайло Манилюк.
На сцені драматичного театру імені Лесі Українки у Києві - актори Херсонського театру. Через вторгнення російських окупантів вони змушені були покинути рідні домівки, друзів, роботу...
Євгеній Резніченко, режисер вистави "Лишатися (не) можна…":
Наша вистава, одна з найголовніших цілей проекту, розповісти що ті люди, які залишаються на Херсонщині - це не всі фанати русского мира, дочекались своїх грьобаних асвабадителей. А велика кількість людей, з великою кількістю об'єктивних причин, просто не можуть звідти поїхати і ми хочемо про це розповісти, чому люди ще досі там залишаються.
Вистава "Лишатися (не) можна…" - про український Херсон, про спротив нескорених людей. Актори теж не одразу виїхали з окупованого міста. На власні очі бачили, що таке "русскій мір".
Вони були перелякані, тому й почали стріляти в повітря. Люди не боялися і йшли прямо на них. Додому! Додому! Додому!
Ксенія Швець, сценічний редактор:
Їх ніхто не чекав і вони там вообше не потрібні, абсолютно. Кожне слово - це їхня душа, це їхній біль і хотілося б передати текстом найважливіше.
Життя в окупації - актори порівнюють із життям в одній кімнаті з тираном, який прикував дружину кайданками. Коли втеча - єдиний спосіб врятуватися.
Ангеліна Павлюк, актриса Херсонського драматичного театру ім. М. Куліша:
Наша сім'я - це мама, батько і п'ятеро дітей зі мною включно, виїжджали однією машиною. Нас їхали восьмеро аж до Києва.
У виставі є спогади і про те, як російські нелюди розганяли херсонців на мітингах, і про те, як навідувалися додому до людей із обшуками. Ось на наших очах - реальна історія жінки, син якої служив в українській армії. Одного дня до неї прийшли російські виродки.
Олександр Книга, директор Херсонського театру ім. М. Куліша:
Ви знаєте, в мене те саме було, коли мене приїхали арештовувати в будинок, я видалив усі фотографії, тому що ми знали, вже пройшов майже місяць. Ми все видаляли, мітинги, але вони це все швидко знайшли.
Херсонці - не з тих, хто здається! Це головна думка вистави. Вся акторська трупа беззаперечно вірить - одного дня на центральній площі їхнього рідного міста знову замайорить український прапор. Вони зіграють тоді найкращу свою виставу вже на рідній сцені!
Ми не розпаковуємо свої чемодани. Вони весь час зібрані для того, щоб як тільки скажуть, що можна, щоб ми були там. Ми ж обіцяли херсонцям зіграти на другий день виставу, і ми її зіграємо!
