Сучасна війна – це війна артилерій: як працюють українські бійці на передовій [ Редагувати ]

Сучасна ж війна - це війна артилерій. І якщо на початку повномасштабного вторгнення росіяни за кількістю арт-установок переважали, то вже влітку - ситуація зрівнялася. А зараз - перевага часто на боці Збройних сил України. Тож як працюють наші артилеристи на передовій? Бачив Руслан Смещук. І його репортаж - далі.

Розбиті будинки, страшні грунтовки, всюди сліди влучань ракет та артилерії. Так зараз виглядає більшість доріг на передовій.

Нікіта, військовослужбовець Збройних сил України:

Високі машини, повнопривідні. Болотна резина - в принципі можна кататись. У нас є колесна техніка, тут у кожній посадці - або у багатьох і вона просто якщо що, приходить на допомогу і витягує. Армія ще до початку повномасштабного вторгнення вміла пристосовуватись до таких болотних умов. 

Болотні умови – мабуть, найкраща характеристика навколишньої, фронтової реальності. Це місцевість біля стику Донецької та Луганської областей. Поблизу - один із флангів Бахмутського плацдарму. 

Руслан Смєщук, кореспондент:

Зараз ми знаходимося на польових позиціях української артилерії. Дуже погана погода. Іде дощ, хмари дуже низько до землі. З одного боку, це допомогає, адже ворожі безпілотники не можуть нас розвідувати, з іншого боку - це заважає і нашій розвідці. З іншого боку у артилеристів завжди є стаціонарні цілі, які вони можуть відпрацьовувати навіть за такої погоди. Що вони і будуть робити невдовзі. 

Про дощ - гармаші кажуть просто.

Хлопці знають, що там, спереді, хлопцям важче. І вони працюють дуже швидко. І немає такого, що нам важко, мокро, погода заважає. Тож працюємо - і нам все рівно. 

Петро, військовослужбовець Збройних сил України:

Там хлопці, піхота - тільки на нас чекають. Ми і авіація - це саме більше. 

Хоча, об'єктивно, така погода впливає на якість вогню.

Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:

Воно в цілому нормально, але час збільшується, на 30-40 секунд. У нас так - після отримання команди 2 хвилини на відкриття вогню. Сильно не впливає - впливає більше на розвідку, на коригування вогню. 

А кожні півхвилини - тут мають значення. Будеш довго чекати - можеш не влучити. Будеш довго перезаряджатися - сам станеш ціллю. Попри погоду - періодично ми чуємо вибухи.

Петро, військовослужбовець Збройних сил України:

Це дальше, це семерки працюють - американські гаубиці. Вони на дальшу відстань. Вони до сорока з чимось. А ми більше свої батальони, своїх прикриваємо. 

Невдовзі - надходять координати, і розрахунок гаубиці - починає стріляти.

Щоб ви розуміли, тут навіть ходити важко, а хлопці по таких калюжах, по такій багнюці заряджають гармату. А кожен снаряд важить більше двадцяти кілограмів. 

Володимир, військовослужбовець Збройних сил України: 

Ви заряжаете снаряди? - Так, вони ж важать - так 22 кілограми. Як вам в швидкому темпі перезаряджати, особливо якщо земля… - Нічого, справляємося. Я вже раніше служив на гарматі в 2015-2016 році.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Хлопці працюють короткими серіями, після того, як останній снаряд вилітає, вони маскують гармату, і розходяться по укриттях. Іноді буває, що і розбігаються, але поки що, зараз тихо…від розвідки якихось попереджень, чи команди по укриттям - не надходило. Але зараз краще триматися ближче до бліндажа.

Проте тут якраз той випадок, коли погода допомогає. У відповідь нічого не прилітає. В таких умовах зараз Збройни Сили - раз за разом зупиняють спроби наступу росіян на Бахмутському напрямку. Попри невдачі на інших фронтах - тут ворог, попри великі втратами - намагається просуватися вперед. Не дуже вдало. 

Геннадій, військовослужбовець Збройних сил України:

На мій погляд, мотивація вирішує якщо не все, то дуже багато. І коли ми читаємо, що ці насильномобілізовані росіяни здаються в полон, можна зрозуміти - людина не хоче ризикувати здоров'ям і життям, бо заради чого? А в нас інакше - ми воюємо за своє.