Боротьба із темрявою: як виглядає зараз колись туристичний Святогірськ [ Редагувати ]

Боротьба із темрявою. Саме так лаконічно можна описати те, що відбувається в Україні зараз. При чому - і у буквальному, і переносному сенсі. Україна щодня невтомно відновлює енергетичну інфраструктуру, по якій росіяни бʼють без перестанку. І щодня - ми відвойовуємо нашу землю, відтісняючи темну орду. 

Найгарячіше зараз на Донеччині. Там тривають бої біля Бахмута. А загальну ситуацію в Міноборони описали так: "триває підготовка до звільнення українських територій та закріплення Сил оборони у деокупованих містах і селах". 

В одному зі звільнених міст - Святогірську - побував воєнкор Ігор Левенок. Що там після себе залишили рашисти? Що розповідають люди про воєнні злочини окупантів? І як виглядає зараз колись туристичний Святогірськ? Дивіться.

Святогірськ. Спустошений і поруйнований! Святі місця, туристична мекка на Донеччині! Перетворена на попелище! 

росіяни не зраджують своїй тактиці! Прикриваються мирними людьми як живим щитом!!! 

Розваги п'яних окупантів. Стріляли і в людей, і в тварин. Як святогірці рятували пса Арчі.

У вісімдесят років опинитися на згарищі! Що приніс "рускій мір".

За что? Зачем! От кого меня освобождать! Я просила?

Пенсіонерка зі Святогірська написала листа до кремлівських пропагандистів.

Святогірськ. Це місто називали маленькою Швейцарією. Так було. Навіть коли на Донбасі вже тривала війна….

Росіяни окупували Святогірськ у квітні. Але так і не змогли переправитися на правий берег Сіверського Донця. Його утримували українські війська. Тут розташована одна з найбільших православних святинь - Святогірська лавра. По ній загарбники безжально гатили…

Місто - порожнє та знелюднене…Із чотирьох тисяч жителів лишилося п'ять сотень.

Після обстрілів та окупації Святогірськ зруйнований на дев'яносто відсотків. Цей мікрорайон місцеві називають "Сахалін". Через віддаленість від центру. Тут ми нарахували щонайменше десяток ворожих знищених панцерників. 

Ігор Левенок, кореспондент:

Спалена російська техніка. І її тут чимало. На вулиці, на людських подвір'ях, посеред хат. Росіяни не зраджують своїй тактиці. Прикриваються мирними людьми як живим щитом…

Звідси, окупанти вели вогонь по українських Збройних силах. Тут їх і знищили. Тринадцятого вересня українці звільнили Святогірськ. Люди сюди починають повертатися. Голова військової адміністрації обіцяє: електрика з дня на день буде. Міркує, як перезимувати.

Володимир Рибалкін, голова військової адміністрації Святогірська:

І дрова, і визначені пункти обігріву, і також пункти, де люди, які втратили житло і не хочуть евакуюватися, зможуть перезимувати більш-менш комфортно з теплом і світлом…

Пан Георгій тиждень тому повернувся. Стіни будинку вціліли. А от речі "визволителі" поцупили.

Сусіду, пану Юрію, пощастило менше. Його хата зруйнована. Мешкає де прийдеться. Єдина розрада - пес Арчі. Лабрадор, місцева знаменитість. Собаку п'яні московити намагалися розстріляти заради розваги. 

Арчі одужав. І люди поволі оговтуються від жахіть окупації. 

Валерія, волонтерка:

Гуманитарная ситуация в Святогорске уже гораздо лучше, люди не голодают по крайней мере, нужды в крупах, макаронах и тушонке нет. Сейчас основная проблема - это крыши, окна…

Це - Тамара Олексіївна. Вісімдесят років. Працювала у комунгоспі інженером ландшафтного дизайну. На подвір'ї помітна рука майстрині. Кожен кущик і травинка доглянуті. Тільки… хати нема. 

Будинок пенсіонерки рашисти розбомбили ще навесні, коли наступали. Мешкає поруч у хаті онука, яка теж на ладан дише. Дах потрощений. Тече. 

Обидві оселі побудували батьки пані Тамари. Після великої війни, про яку жінка тепер згадує і порівнює з теперішнією.

Тамара, жителька Святогірська:

Парадокс истории! Страна, которая боролась с фашизмом, стала сама фашистом…

Тож обстріли та злочини, які чинили росіяни у Святогірську, Тамара Олексіївна детально описала у щоденнику. Бо ж ніхто не забутий і ніщо не забуте. І на додачу написала листа до кремлівських пропагандистів.