Одеський шеф-кухар з початку широкомасштабного вторгнення взялася допомагати армії [ Редагувати ]

Дев'ять місяців без вихідних та відпустки. Шеф-кухар з Одеси Лідія Корнієнко з початку широкомасштабного вторгнення взялася допомагати армії. Поки чоловік на фронті, вона, разом з двома колегами-волонтерами, щодня готує для бійців. Стравами посмакували й мої колеги.

Будем стесняться или будем кушать? - Бегом, мамка сказала бегом.

Так щодня Лідія Корнієнко разом з колегами-однодумцями пригощає бійців. Шеф-кухар кількох ресторанів у Харкові та Одесі, учасниця кулінарних шоу, перед великою війною почала керувати новим проєктом. А 25 лютого несподівано перетворилася з бізнес-вумен на волонтерку.

Лідія Корнієнко, шеф-кухар закладу харчування:

Подзвонили і кажуть є хлопці, хлопці голодні. Голодні прикордонники - то мій біль. Хтось голодний! Встали - поїхали, віддали все, що можна було. Зібрали, нагодували, поїхали до дому. Ввечері дзвінок: "а зможете ще?" Зможемо, люди голодні!

Так Лідія разом з двома колегами почала на волонтерських засадах готувати для одеських прикордонників. Згодом долучилися нові підрозділи.

Мы стараемся, чтоб эта еда была как дома. Домашняя, вкусная, с нормальными порциями. Стараемся разнообразить, как можем. На мой День рождения мы пекли "Наполеон" мальчикам. Я решила, что надо как-то взбодрить и порадовать.

Спочатку було складно: фізично та морально. Всі разом - і кухарі, і ті, про кого вони піклувалися, пристосовувалися до реалій війни.

Лідія Корнієнко, шеф-кухар закладу харчування:

Превые несколько недель ребята просто не ели. Они вроде бы хотят есть, ты им кладешь, а они не едят. Мы так переживали, думали, что не вкусно. Поддерживали: "мальчики, надо кушать". Я там включала маму: "кто не покушает, будет мыть полы. Будет наказан, в наряд на кухню вне очереди".

Тож, Лідія впевнена її завдання не тільки нагодувати, а зарядити бійців гарним настроєм.

Мы ж веселим их. Мы в шутку ругаемся. Шутки юмора постоянно: "мама, я - на войну. - Только не далеко, чтобы я видела.". Все эти вещи, они ж работают. "Куда по помытому" - это ключевое. Первый раз, когда я заорала в окошко выдачи "куда по помытому полу", я думала, мальчики автоматы покидают. Ничего привыкли.

Бійці на такі жарти не ображаються. Дружню атмосферу, що створює у їдальні Лідія, дуже цінують

Завжди позитивна, завжди посміхається, з гарним обличчям та посмішкою зустрічає нас.

Олеся, прикордонниця:

До нас ставляться, як до дітей своїх, ви, мабуть, помітили. Насправді дуже смачно. Український наш борщ майже такий, як у моєї мами.

У самої Лідії троє дітей. Поки вона працює, старший наглядає за молодшими. Адже чоловік жінки - на фронті. Замість сидіти вдома, гортати стрічки новин та тривожно чекати повідомлень Лідія вирішила допомагати людям.

Лідія Корнієнко, шеф-кухар закладу харчування:

Ты отключаешься от всего, что происходит. И только во время тревог ты вспоминаешь, что война и надо быть осторожным. Если от нас близко - мы прячемся в холодильник. В холодильную камеру. Она обшита металлом, достаточно защищена, поэтому там самое для нас безопасное время.

Вдома в Лідії сотні кулінарних книжок. Колись вона покинула професію маркетолога, бо мріяла очолити кухню сучасного ресторану. Своєї мети досягла. Але повертатися у ресторанний бізнес після Перемоги не планує. Адже вдячність найлояльніших гостей закладу, не порівняти з відданістю "її хлопчиків".

У нас есть план на Победу. Отмечаем 4 дня. И гуляем все вместе. Обязательно на 4 день должен быть бульйон, который мы готовим. С лапшой, по-домашнему.