Світовими лідерами мають ухвалюватися конкретні рішення - посол України в Індонезії [ Редагувати ]

Доба до "двадцятки". Вже завтра на Балі зустрінуться світові лідери - для того, щоб поговорити, зокрема, і про Україну. Президент Зеленський, і це уперше, отримав запрошення, виступатиме онлайн.

Докладніше про те, як усе відбуватиметься, розповість наш спеціальний кореспондент Дмитро Анопченко.

На відміну від "великої сімки" - зустрічі союзників, однодумців, політичних партнерів, G-20, "велика двадцятка" завжди була більше "клубом за інтересами". Де, окрім економіки, часто бувало не так і багато "точок дотику", а тому і говорили лише про економіку. Але зараз, починаючи із зустрічі на Балі, правила змінюються; так більше бути не може. Бо війна в Україні має для світу глобальні наслідки. Загрожує нестабільністю, кризами, голодом, неконтрольованою міграцією… Тому українське питання так чи інакше буде представлено під час всіх дискусій "двадцятки", фактично, за яку тему не бралися б.

Василь Гамянін, посол України в Індонезії:

Насправді глобальний порядок денний, і всі це розуміють, на сьогодні неможливий без "українського питання", як вони це називають. Неможливий без обговорення російської агресії, без розгляду оцінок і аналізу, а також пошуку інструментів, як це припинити. Безумовно! Звичайно, подекуди українська тематика є завуальовано присутньою - ми говоримо про продовольчу кризу, ми говоримо про кризу енергетичну, про якісь проблеми у світовій логістиці… Ми говоримо, зрештою, про кризу дипломатії, кризу довіри у світі. І всі ці питання неможливі без передусім розгляду того, як Україна бореться зараз за свою незалежність. І бореться фактично за демократію у світі - за принципи, які для нас життєво важливі зараз особливо. Тому на порядку денному, звичайно, буде українська тематика. Вона буде домінувати - я в цьому не сумніваюся абсолютно. І дуже важливо розуміти, що при предметному розгляді війни в Україні світовими лідерами мають ухвалюватися конкретні рішення. Не просто обговорення - що відбувається, і що із цим далі колись робити. Це мають бути предметні, дуже конкретні рішення.

Але домовитися щодо них політики першого ешелону можуть швидше під час двосторонніх зустрічей - ніж у сесійній залі.

Василь Гамянін, посол України в Індонезії:

Тому що на саміті, на трьох сесіях, які будуть на порядку денному, кожен світовий лідер матиме буквально три хвилини, щоб висловити основну позицію щодо того, що відбувається зараз у світі. Я щиро сподіваюся, що всі дуже добре усвідомлюють, що може далі відбуватися у країнах. Всі розуміють, що (я не буду називати конкретні країни) але подальша ескалація і подальше продовження війни в Україні може призвести до страшних наслідків у багатьох країнах. Може призвести до голоду, може призвести до соціальних заворушень, може призвести навіть до воєн між країнами якимись - де одні мають, а інші не мають. Геополітичні наслідки можуть бути катастрофічні. І що дуже добре треба усвідомити (я сподіваюсь, що світові лідери всі це добре усвідомлюють), що ескалація війни в Україні вона дуже подібна до статистичного затору. (…) Так само і з кризами. Ми накопичили кризу вже майже рік, і скільки вона буде тривати ніхто не може навіть знати. Але кожен день додає місяці! Тижні, можливо місяці до повного врегулювання цих криз. Тому сподівання лише на свідомість лідерів. Свідомість того, що треба, власне, зробити. Я вважаю, що дуже принциповим питанням є колективна відповідальність світових лідерів. Колективна відповідальність! Коли всі збираються, досягають консенсусу так чи інакше щодо проблеми… Яка одна!

Посол має на увазі росію, яка розпочала цю війну. І досі, зокрема, і на зустрічах високого рівня, намагається робити вигляд, що нічого страшного не сталося. Так само російська делегація явно поводитиметься і під час двадцятки. Як за таких умов діяти іншим главам держав?

Василь Гамянін, посол України в Індонезії:

Маючи досвід міністерської зустрічі G-20, яка була влітку (здається в червні) коли Лавров був присутній… Мені здалося… Я не був присутнім при ухваленні рішення, як себе поводити з боку сімки, але мені здалося що була домовленість дуже чітка. Чому країни, які мають бути присутні на засіданні, мають виходити, коли представник країни агресора щось говорить? Я думаю тактику було вибрано правильно. Вони його просто вичавили з цієї конференції, і він ганебно втік. Тобто він виголосив щось таке, яке не витримувало критики. Потім після цього взяла слово, мені здається, Бербок і пішло - куди ви, пане міністр? І він просто втік. Він поїхав і навіть не був присутній на наступній сесії, його вичавили з цього. І так має бути. Країну-агресора треба вичавлювати з авторитетних світових форумів, з авторитетних зібрань, де збираються шановні люди. Він не має бути там присутній. Тобто Гітлеру немає місця серед членів світової спільноти. Гітлеру двадцять першого століття, от і все. І тому чомусь має таке відчуття, що стратегія буде саме така - тактика поведінки. Просто вставати і йти, коли говорить країна агресор, це означає, що ми самоусуваємося від проблем. А от вичавити його з цього, щоб вони не були там присутні взагалі. Це мені здається могло б бути більш ефективним і більш показовим.

Президент Зеленський виступатиме двічі, онлайн. І перша промова - в день відкриття двадцятки, практично на початку. Тож вона зможе завдати тональність подальшій дискусії.

Василь Гамянін, посол України в Індонезії:

Я очікую потужного виступу нашого президента на двох сесіях з трьох. Що саме він планує сказати, які меседжі він має донести світу, я цього не знаю. Але те, що він зазвичай каже - це дуже потужно. І це впливає на рішення. Насправді це впливає на рішення, де б він не виступав - перед парламентом України, перед НАТО, перед ЄС, в ООН - у Раді безпеки і так далі. Це дуже потужний завжди виступ. Я думаю, ті меседжі, які він закладає у свій виступ, будуть мати ефект надзвичайно потужний. Не сумніваюсь, що розмова буде йти саме про російську агресію. Про злочини, які вчинені російською агресією. Зокрема, можливо, про депортованих, силоміць депортованих до росії; про порушення прав дітей, про порушення прав людини взагалі; про воєнні злочини; про величезні гуманітарні проблеми, спричинені руйнуванням інфраструктури. Про гуманітарне розмінування тисяч і десятків тисяч квадратних кілометрів нашої території та таке інше. Тобто, для того, щоби спонукати світових лідерів до дій, треба бути дуже конкретним. Треба бути дуже предметним в постановці проблеми, в описі її. Тому що говорити загалом про принципи - не спрацьовує ніколи. Треба говорити про конкретику. І тоді це приводить до конкретних дій. Наш президент буде виступати одним з перших на сесіях - тобто щиро сподіваюсь, що його виступ задасть реальну тональність всьому саміту.

Ну і якщо вже говорити про тональність… За підсумками "двадцятки" часто не бувало конкретних рішень - лише розпливчасте комюніке. Але зараз, впевнений мій співрозмовник, час для конкретики, без якої двадцятка не має морального права роз'їхатися, обмежившись лише словами "глибокої стурбованості".

Василь Гамянін, Посол України в Індонезії:

Двадцятка на сьогодні є уособленням зібрання світових лідерів - економічних, політичних, військових, як завгодно. Це зібрання лідерів, на сьогодні це безумовно одне з найбільш авторитетних і найбільш представницьких у світі. Тому що ООН, як ми знаємо, паралізована абсолютно. Тобто Рада безпеки просто паралізована, після ухвалення рішень нічого не відбувається - ми знаємо, з якої причини знову ж таки. Тому що право вето і так далі. Тому двадцятка є глобальним таким форумом - єдиним глобальним саме форумом, який має представництво і з Латинської Америки, і з Північної Америки, Європа, і Африка, і Азія, які мають приймати серйозні конкретні рішення. Тобто лідери мають поводитись як лідери. Обговорення питань - це момент дебатів в ООН на Генеральній асамблеї, постановка питань і їх обговорення. Але рішення мають ухвалитися лідерами. Якщо вони претендують на лідерство, то це не просто право вирішувати, як буде здійснюватись у світі боротьба з пандемією. Як будуть вирішуватися питання енергетичної безпеки. Як буде логістика або свобода судноплавства. Це має бути відповідальність лідерів за мир, за безпеку, продовольчу безпеку, за розвиток, за стабільність за добробут подальший. Тому рішення мають прийматися! І це не просто дискусія, і це не просто якісь окремі напрямки - там економіка, енергетика, цифрова трансформація… Ні! Рішення мають прийматися глобальні. Інакше лідерство тоді не має сенсу!