У харківській Північній Салтівці почали відновлювати будинки [ Редагувати ]

У харківській Північній Салтівці - районі, що найбільше постраждав від російських обстрілів, почаливідновлювати житло. Будівельники кранами розбирають плити, розбиті після прильотів. І зводять верхні поверхи наново. 

У згорілих та понівечених будинках мешкають люди. Як вони планують пережити зиму, з'ясовувала Світлана Шекера.

На вулицях Північної Салтівки, яка найбільше постраждала від російських обстрілів, вже з'являються діти. Пані Ольга разом із маленькою донечкою повернулася із Чехії. І хоча тепла вдома немає, каже, планують зимувати в рідному місті.

Ольга Фесюра, жителька Харкова:

Генератор, всё это есть. Пока есть свет, обогреватель. Обычный электрический. А когда нет света, то мы подключаем к генератору обогреватель тоже. Пока есть еда в магазинах, выжить точно можно. 

Андрій теж живе на Салтівці. Зі свого зруйнованого будинку йде до джерела по воду.

Андрій, житель Харкова:

Там даже купаются некоторые и стираются. - А тепло у вас є? - Пункт незламності, пункт обігріву. - А електрика?- Там. - Ото все звідти берете? - (Киває) - І скільки ж так ви живете? - В метро мы жили 70 суток. Как-то ж выжили.

Та більше за місцевих тут видно - будівельників. Частину будинків вже почали відновлювати.

Світлана Шекера, кореспондентка:

Я стою на 8-му поверсі. Зовнішніх стін та 9-го поверху наді мною немає. Залишки розбитих снарядами стін вже розібрали. Тепер все будуть зводити наново.

Будівельник Віталій кладе цеглину за цеглиною. Не гаючи ні хвилини, намагають встигнути до великих морозів.

Віталій Триполко, будівельник:

Восстанавливаем это машинное отделение для лифта. Здесь, видно, был прилет. Раз рушено все, теперь восстанавливаем. Армопояс, плитами будет накрываться. 

Та роботу будівельників дуже гальмують повітряні тривоги. Бо коли вмикається сирена - всі робітники спускаються вниз. Після відбою - продовжують працювати. Кажуть, часу, коли почнеться відновлення рідного міста, чекали чи не з першого дня війни.

Степан Піддубний, будівельник:

А шо делать, а шо делать, надо ж людям жилье восстанавливать. Построим, построим. Всё будет хорошо. 02 35

На будинок, де працюють будівельники, пані Світлана з сусідньої згорілої 9-поверхівки, дивиться із доброю заздрістю. З чоловіком та сином пережили всі обстріли, тепер лишилися в під'їзді самі. Усі квартири над їхньою та збоку - вигоріли. В квартирі жінки - величезні тріщини в стінах. Із комунальних благ є лише електрика. Дуже холодно. Тож сплять, накриваючись плівкою.

Це його подушка, це його ковдра, і оце теж ковдра. (Плівочка) Так, ну так тепліше. 

Продукти й речі Світлана зберігає в целофанових пакетах, щоб не згризли миші.

Світлана Бобришева, жителька Харкова:

Здесь мы храним продукты. Питаемся в основном мивина, заварка тут. Мыши, от мышей прячем. И сахарок. Гріємся, ось у нас є така дуйка. (коли є світло) Так, коли є світло, коли нема світла, тоді дуже, дуже печально. 

Розраховує жінка тільки на пункти обігріву взимку. І на те, що їхній будинок, як і сусідній, теж візьмуться відновлювати. Бо оплатити навіть кімнату в гуртожитку в іншому районі Харкова їхня родина не в змозі.