Росіяни облаштовували склади боєприпасів біля хат мешканців села Золота Балка [ Редагувати ]

Звільнення Херсону та частини області є однією з перемог наших Збройних сил, про які говорить світ. Але водночас - світ говорить і про воєнні злочини, про які стає відомо на деокупованих територіях. Так, у селі Золота Балка на Херсонщині росіяни облаштували поруч із хатами склади з боєприпасами. Тож виходити далі своїх воріт люди не наважувалися. Що зараз у звільненому селі - репортаж Олени Мендалюк.

Ось так, як російська техніка, так і земля під ногами окупантів горіла, коли Сили Оборони України здійснили контрнаступ на Херсонщині. На початку листопада криворізька бригада національної гвардії повернула село Золота Балка під синьо-жовтий прапор.

Пане президенте, Золота Балка звільнена Національною гвардією України. Слава Україні! Героям Слава!

А так російська армія мститься за вигнання. Дві ракети випустили у місцеву школу, у мирний час тут навчалося до ста дітей. От тільки після росіян від будівлі залишилася лише частина стін.

Олександр Мовчан, староста села Золота Балка:

Військових тут не було. В нас старіша школа у нашому районі. 56 року. Сільська рада ставили щороку тут вікна. Планували заміну криші. Виготовлена документація, но тут ніяка криша вже не допоможе.

Під окупацією Золота Балка була понад вісім місяців. Тут загарбники облаштували склади для своїх боєприпасів.

Олександр Мовчан, староста села Золота Балка:

На току в них був БК - боєприпаси. Тут танки були, гради були. Але в селі їх не було. Танк під'їжджав й все, бо як ви помітили ми найближче знаходимося - 10 км і їм тут не вигодно було, бо тут балки, вони були ближче до траси.

Виїхати з-під окупації було неможливо, розповідає пан Олександр. Люди тікали пішки вздовж берега Дніпра у найближчі села. Долали близько 30 кілометрів. Першим розвідувати шлях пішов староста.

Олександр Мовчан, староста села Золота Балка:

Близько місяця я був у селі. Потім почали обходити хати. Потім я пішов по березі на Осокорівку з людьми і потім близько 400 людей вийшло по стежці по березі, вийшли в сторону села Сокорівка і на Воронцовку.

Нині в селі лишилося не більше чотирьох сотень людей. В себе на подвір'ї порається пані Ганна. Вона нікуди не виїжджала, каже, не могла полишити господарство та худобу.

Одна коровка, друга коровка, теля. - Як звати красунь? - Ночка и Кукла. Отелилась у нас Кукла, привела мазунчика.

Ці дві красуні на день дають трохи понад 20 літрів молока. І саме воно допомагало вижити і їй, і сусідам.

Ми тут усім сусідам роздавали по ту сторону, по цю сторону. У нас раньше приймали молоко, а потом прикратилося при війні і ми сусідам розадавали.

Вулиці Золотої Балки майже порожні, люди намагаються не виходити зайвий раз з хат, бо росіяни продовжують обстрілювати село. Зранку вже випустили кілька залпів.

Ганна, жителька с. Золота Балка:

Дні наверное три не гупало, а сьогодні сильно гупало. Ночью пару раз гупнуло. На лівому березі, вони з лівого берега через воду сім кілометрів, і вони відтіля стріляють.

Від початку повномасштабного російського вторгнення у селі немає ані світла, ані централізованого водопостачання. Але люди не падають духом. Кажуть, якось перезимують, головне - аби під українським прапором.

Ми питаємо, ви наші? Вони кажуть наші. Ми начали плакать, вони нас обнімають. Ми теж їх обнімали. Раді були, що прийшли нас освободили, але з того берега нам достається і хорошо.