"Громадянська оборона": американський погляд на війну в Україні [ Редагувати ]

В умовах, коли повітряні тривоги, відключення електрики, необхідність робити запаси "на крайній випадок" для українців стала буденністю, тим більше цікаво дізнатися, а як до схожих загроз ставляться в інших країнах. Як у них організоване те, що називається "громадянська оборона". І сьогодні у нашій рубриці розповідь про Сполучені Штати.

Де завжди були люди, які перетворювали свої будинки на бункери. Але зараз роблять величезні висновки - спостерігаючи за війною на українському фронті та наслідками обстрілів мирних міст. Американський погляд на проблему - в матеріалі нашого спецкора Дмитра Анопченка.

Зовні його будинок виглядає як і будь-який інший тут, у невеликому містечку Беррівілль у Вірджинії. Але всередині все готове до того, щоб в один момент перетворити цей дім на бункер.

Ми навіть підготували дошки, щоб миттєво забити вікна. На випадок, якщо під час надзвичайної пригоди з'являться мародери, і захистити будинок.

Джей Блевінс і його родина з тих, кого у Штатах називають "препперами". Тобто людьми, які прагнуть щохвилини бути готовими до найгіршого: від природних катаклізмів, до терористичної атаки. Для самозахисту у них чимало вогнепальної зброї - від револьверів, до автоматів. А внизу, у підвалі, достатньо їжі, щоб триматися місяцями. Дружина Джея, Холлі, вже звичним купувати щось у продуктовій крамниці не "на обід", а "на чорний день".

Я регулярно буваю в продуктовому магазині. І якщо випадково бачу, що галон води продається за 59 центів, то купую шість галонів. Бути готовою - це завжди в моїй пам'яті, завжди в моїх думках.

Таких людей, як Джей та Холлі у Штатах було не так вже і багато. Оскільки якоїсь державної програми цивільного захисту у Штатах немає. То ж - все власним коштом. Але після кожної масштабної катастрофи - теракту 11-го вересня, супершторму Сенді, а тепер вже і після війни в Україні, - все більше американців перестають легковажно жити одним днем.

Кількість американців, які будували захисні споруди була дуже невеликою - менше ніж пів відсотка населення робили хоч щось. Під час та після пандемії ця цифра зросла десь до п'яти, можливо шести відсотків американців. Запасаються їжею, шукають - де зможуть постійно брати воду, вживають подібних заходів… Але це дуже дорого! Звести вдома бункер - не по кишені середньому американцю, який все життя працює - і, знаєте, взяти і витратити 150 тисяч доларів на зручний і надійний притулок? Отже, цього не відбувається. А повинно бути.

Наслідки бойових дій в Україні, а особливо - масовані відключення електрики та води (а про це багато розповідають в американській пресі) стали для багатьох уроком. Коли прийшло розуміння, що проблеми можуть виникнути в один момент. Може статися щось, коли ти розраховуєш тільки на себе. І тут прийшло розуміння - може "преппери" і праві, коли постійно кажуть, що треба бути готовими до найгіршого сценарію і водночас сподіватися, що він не настане.

Я з самого початку був переконаний, що вторгнення відбудеться. Але навіть американські військові, що консультували ЗМІ, переконували - мовляв, путін блефує, намагається вибити поступки Заходу щодо НАТО… І бачите - українці дають багато уроків для світу. Ваші люди феноменальні у тому, як чинять опір, як відбиваються. Всі ж думали, що все це закінчиться за тиждень. А бачимо - Ні! І я знімаю капелюха перед мужністю українського народу.

Так до американців прийшло розуміння - ти маєш вміти себе захистити. Знатися на зброї й байдуже - чоловік, чи жінка. А ще - мати хоча б мінімальні навички виживання.

Патрік Трой, тренер із підготовки до надзвичайних ситуацій:

Здебільшого ми не хочемо думати про погане. Уникаємо навіть думати - "боже, завтра я, можливо, не зможу піти в продуктовий магазин і купити молока". Але потім відбувається трагічна подія, і ми змушені мати справу з цією реальністю, що наш світ насправді крихкий.

Але бути готовим до найгіршого не означає жити в страху, і Джей дбає про те, щоб його принципи не заважали повсякденному життю родини. Щоб бажання постійно "бути готовим" раптом не затьмарило щасливі дні.

Я вважаю, що між підготовкою та параноєю є досить тонка межа. Я не хочу її переходити. У нас нормальне сімейне життя, наші діти грають у футбол, ми їздимо у відпустку до Діснейленду. Отже, у нас є наше звичайне життя. Але водночас є певна страховка. Якщо вона колись нам знадобиться, ми нею скористаємося.

Як вистояти у складні часи - Джей навіть книгу про це видав.

Перша порада, яку я даю, - придбати якомога більше продуктів, які не псуються. Мати вдома рис, боби, пшеницю, кукурудзу - те, що може лежати десятиліттями та все одно буде придатними до використання. І наступна критична річ - вода. Знайте - де є природні джерела води, якщо можете до них дістатися. Американські експерти, наприклад, підрахували, що від 60 до 70 мільйонів американців загинуть від дії ядерної зброї, якщо станеться вибух, але близько 200 мільйонів (!) загинули б від голоду! Отже, якщо війна прийде до Сполучених Штатів чи будь-якої іншої країни, зникають ланцюжки постачання. Людям доведеться годуватися самим. Їм доведеться мати власний скромний запас транспорту, палива, їжі та води. І якщо у вас немає цих речей, у вас великі проблеми.

Здавалося б, тут, на іншій півкулі, Штати далекі від загроз, із якими стикається Європа. Але тут є свої виклики. І ракети Кім Чен Ина, які, за певними оцінками, вже здатні дістатися американської території. І загроза терактів, а вона постійна. Тому тут, у благополучній Америці, виявляється - теж думають і про загрозу відключення світла, і про необхідність вижити, якщо його не буде днями…

Сонячні батареї - найкраще рішення, бо вони не ламаються і не споживають бензин. Ви не залежите від наявності палива! І це дасть вам енергію, яка потрібна, щоб очистити воду. Ви знаєте, багато американців, які живуть у сільській місцевості, вже серйозно замислюються над тим, щоб мати власне електропостачання, щоб пробурити власну свердловину або використовувати альтернативну систему водопостачання… Якщо ж ви живете у великому місті - вам складніше.

І напівзабутий термін часів холодної - громадянська оборона - стає для американців тепер реальністю. Бо є приклад. Україна. І те, що вона зараз переживає.