Медики з Дніпра врятували кінцівку бійцю ЗСУ попри невтішні прогнози [ Редагувати ]

Десятки складних мінно-вибухових травм щодня доводиться лікувати медикам Дніпра. Головне завдання хірургів та травматологів - не лише врятувати людське життя, а й не допустити ампутації кінцівок. Історія бійця ЗСУ, якому попри невтішні прогнози, зберегли ногу, в матеріалі нашого кореспондента - Артура Терещенка.

Это аппарат внешней фиксации. Стержни закручены в кость и фиксированы штангой. При огнестрельных ранах - это чуть ли не единственный способ как можно зафиксивровать перелом.

Палата в одному з медзакладів Дніпра. Травматолог розповідає про унікальний випадок. Попри важке вибухове поранення, українському бійцю врятували ногу!

Взрывные раны всегда инфицированы. Мягкие ткани сильно пострадали от энергии взрыва.

Юрію - 43. Він родом із Закарпаття. До лав ЗСУ пішов добровольцем на початку березня і вже понад пів року боронить Україну на Донецькому напрямку.

Робота навідників, масований обстріл, падіння й тупий удар у нозі. Так ворожу атаку під Бахмутом, в якій дивом вижив, описує чоловік.

Юрій, поранений військовослужбовець Збройних сил України:

Я даже не вспів і зреагіровать. Начало свистіти над головами, один за одним вихлопи такі тф, тф, тф…кучка каменів була. Я спиной за камні, а ноги виступали. Согнув так під себе так согнувся і чую такий удар, наче, наче кувалдою ударили. Тупий удар.

Це рентгенівський знімок роздробленої ноги Юрія. На ньому чітко видно, де саме застряг уламок.

Юрій, лікар-травматолог:

На снимке виден осколок и собственно перелом бедра. И в бедренную кость ввинчены стержни шанса, которые удерживают бедренную кость. Это большой осколок, пуля примерно таких же размеров.

Десятки складних мінно-вибухових травм щодня. Медики Дніпра рятують життя і до останнього борються, аби не допустити ампутації та зберегти пацієнтові кінцівку. У випадку з Юрієм, це вдалося. В мирному житті він працював на крані, будував мости, але через важку травму про повернення в професію навіть не мріє.

На кран я вже не полізу, бо не полізу на кран, бо там нада лазить верх, униз…

Втім, лікарі на кожній перев'язці підбадьорюють Юрія. Мовляв, за пів року рани загояться і чоловік не лише зможе працювати на крані, а й станцювати гопака на день Перемоги.