Символ українського протистояння: історія харківської підземки [ Редагувати ]

300 днів війни в Україні. Для кожного вони стали своєрідним іспитом. На витривалість, людяність, національну ідентичність. І звісно, в цій боротьбі сформувалися символи нашого протистояння. 

У Харкові, і це не буде перебільшенням, ним стало метро. Підземка не лише стала прихистком для тисячі містян від обстрілів, а й своєрідним хабом: і культурним, і гуманітарним, і освітнім. Світлана Шекера - про найбільший "Пункт езламності" Харкова - докладніше далі.

Яскраву новорічну красуню й будиночок Святого Миколая у Харкові цьогоріч спустили під землю.

Ігор Терехов, міський голова Харкова:

Мы всегда праздновали Новый год и ставили на самой большой площади Европы нашу красавицу ёлку, но, к сожалению, то, что натворил российский агрессор… И мы посчитали, что сегодня в целях безопасности мы не имеем права ставить ёлку на поверхности. 

Тому обрали найглибшу станцію метро, де й помістили 10-метрову красуню. 

Вона потрібна дітям, тому що вони заслуговують на новорічне свято. Дітям це потрібно. А ми теж діти. Хоч і дорослі. Все буде Україна! 

З перших днів війни станції метро для багатьох харків'ян стали укриттями. Цілі родини з дітьми та старенькими, собаками й котами знаходили тут прихисток. 

Сейчас уже как родной дом стал. Ну вот тут тоже детки, тут тоже наши друзья. Тоже вот так вот вынуждены все спать на полу. Маленькие, всё. Как-то так. Ну держимся, мы победим, конечно. Харьков не сдастся, Харьков держится.

Світлана Зачиняєва, жителька Харкова:

Здесь намного спокойнее, чем на 9-м этаже 24-го дома. Поэтому спасибо большое, что есть в Харькове метро. 

Щоб не змерзнути, люди встановлювали на гранітній підлозі намети. 

Альона Оверченко, жителька Харкова:

Очень тяжело с ребенком. Но благодаря персоналу, они стараются для нас всё - и водичку подогреть, и где-то тазики какие-то дать, и передавали нам и одеяла и всё. Они у нас уже как семья.

Щоб створити бодай якусь ілюзію домашнього затишку, у вагонах облаштовували кімнати. Дітям ставили під землею парти, щоб вчилися. До харків'ян - на платформи - спускалися перукарі. 

Кирило, перукар:

Потому что они тут сидят, возможности подстричься нету. Есть люди, которые вообще не выходили на поверхность.

Діти, ховаючись від обстрілів під землею, знаходили тут розваги. 

Катаюсь на велосипеде, играю в футбол. Играем в прятки-догонялки. Бегаем. 

Христина, жителька Харкова:

Всё-таки не хватает какого-то домашнего уюта. Моих животных, которые у меня сейчас дома остались. И даже какого-то элементарного домашнего порядка. 

Наприкінці березня вирішили навіть не відміняти відкриття ювілейного Харків-мьюзик-фесту. Ще до повномасштабного вторгнення на фестиваль очікували гостей з Європи. Втім 2Концерт поміж вибухів" - для містян, які сховалися від обстрілів під землею, - грали музиканти, що лишилися в обстріляному Харкові. У підземці лунала також музика Баха, Шуберта, Скорика... 

Тетяна Жук, артистка молодіжного академічного симфонічного оркестру "Слобожанський":

Якщо ми, класичні музиканти, можемо підтримати народ шляхом того, що ми будемо грати на своїх інструментах, робити те, що ми можемо найкраще, ми будемо це робити у будь-яких умовах. 

До дітей під землю спускалися актори лялькового театру. За сцену правили сходи на станціях.

Це принцеса із "Принцеси і свинопаса". Вона вередлива, дуже модна. Ось, вона капризна. І хоче подарунки, але полюбляє, як я скажу в виставі, різні суперновинки. Ось. Не любить нічого справжнього.

Оксана Дмітрієва, режисер Харківського театру ляльок:

Я зрозуміла, наша команда зрозуміла, що разом нам буде не так страшно, і мені здається, що треба зараз бути разом. І з діточками, з якими ми тут познайомились, ми домовились, що разом створимо виставу про ці скрутні часи. 

Люди йшли під землю, аби зареєструвати шлюб, а в Дніпрі - людей підтримували зіркові музиканти. Запевняли: життя переможе! 

Олег Скрипка - лідер гурту "Воплі Відоплясова":

На сьогоднішній день ми зрозуміли цінність життя. Що таке існування нашої країни, нашого слова і обов'язково до перемоги.

Дніпряни кажуть: часом лише тут, під землею, вони можуть хоча б ненадовго повернутися до мирного життя й відволіктися від війни. 

Київський метрополітен у перші дні війни став найбезпечнішим місцем у столиці. Старі підземні станції зводили так, щоб витримали навіть ядерний удар. Тому, коли російські ракети вдарили поруч зі станцією "Лук'янівською", хіба що зовні постраждали двері та фасад. Усі, хто був на платформі, - вціліли. У найтяжчі моменти в метро одночасно ховалися до 15-ти тисяч людей! Ближче до вечора люди сходилися сюди, щоби переночувати. 

У Харкові, Києві, Дніпрі люди й досі в разі небезпеки йдуть до метро. Щоб зігрітися та зарядити гаджети, послухати музику та відчути атмосферу зимових свят. Метро - символ нашої стійкості. Символ нашої майбутньої перемоги.