Пів року без світла й тепла: як виживають мешканці Новоданилівки? [ Редагувати ]

Вже пів року жителі села Новоданилівка, це на Запоріжжі, живуть без світла і тепла. Усе через ворожі обстріли, які не вщухають там ані на день. Весь час жителі змушені сидіти у підвалах. Як виживають? Дивіться далі.

Ця купа металу - уламки ворожих снарядів, якими росіяни постійно закидають мирних жителів Новоданилівки. Небезпечні "подарунки" пан Юрій назбирав на своєму подвір'ї. Каже, це врожай лише за останні кілька місяців. Бо прилітає тут постійно.

Юрій, житель Новоданилівки:

Багато прилітає. Послєдніє дні, блін, тут ложать так, що аж мама родная.

У будинку чоловік живе разом зі своєю дружиною Аллою. Подружжя розповідає, окупанти гатять по селу і в день, і вночі. Коли гримить не сильно - пораються по господарству, бо роботи у селі завжди багато. За десять місяців повномасштабної війни, місцеві жителі вже звикли до вибухів і призвичаюються жити у таких реаліях.

Алла, жителька Новоданилівки:

Я їздила в Запоріжжя кілька разів... І получається я приїхала у Запоріжжя, оця тиша мене вже начіна убивать. Вже знаєте як ото, вже настроєний на те, що должен буть обстріл.

Юрій, житель Новоданилівки:

От як утром встаємо, так і процедура вікна вставлять. І пльонками забивать. У мене я вже не знаю, оце так бахнуло, повилітало все: і стьокла, і штапіки, і все на світі вилітає.

Хата, у якій мешкає подружжя, уся вкрита воєнними шрамами. Стіни - посічені, шибки та покрівля - побиті. Вікна та дах доводиться перекривати плівкою після кожного нового обстрілу, а це майже щодня. Ось такий вигляд мають кімнати в середині.

Алла, жителька Новоданилівки:

Ураган вдарив і оце все. Ну оцей диван зовсім отак розвернуло, тут було посуд, склянки, перебило все до малейшого. Ну отак я поставила, трошки поприбирала так, щоб хоть можна було заходить. Ураган він же був начинений такими маленькими шаріками і оце оці шаріки всі літали.

У своєму побитому будинку подружжя не ночує. Більшість часу ховаються у підвалі. Опалюють його буржуйкою, мають невеличкі запаси їжі. З продуктами селянам допомагають волонтери. А от консервацію готували на зиму самі. Городину теж збирали під обстрілами.

Огірочки правда трошки були постраждали, но устигли коє шо зібрать, так шо єсть.

А ще ховають у підвалі свого пернатого улюбленця Кєшу.

А це пан Юрій вже веде нас коридорами місцевої школи. Роботі в ній він присвятив роки свого життя. Будівля, у стінах якої ще рік тому лунав дитячий сміх, зараз зруйнована.

Юрій, житель Новоданилівки:

Конєчно важко. Я ж вам кажу, я 17 год проработал діректором, я вклав сюда цілу кучу всього.

Сергій Іващишин, староста Новоданилівського старостинського округу:

Школа була так добротною з сільських школ вона була, мабуть одною з кращих, було все добре, навчалися діти. Вчителі, молодий колектив, тягнули сюда все, що можна, ну бачимо, що зробили.

По селу росіяни б'ють по кілька разів на добу майже з перших днів війни. І зараз обстріли стали ще сильнішими, говорить староста. По будинках людей та цивільній інфраструктурі гатять мінометами, градами, застосовували й фосфор. Тиждень тому розбило й погріб пана Ігора. Чоловік тоді дивом залишився живий.

Ігор, житель Новоданилівки:

Ночью тікали. Жінка ж ото: давай бистрєй в погрєб, у погрєб. Кажу: бач, якби рано прибігли і вбило б, не було б нас.

Попри небезпеку покидати рідне село Ігор не збирається. Доглядає тут за господарством. Каже, раніше був фермером, а зараз возить на старенькому тракторі людям воду та дрова. Нині із понад восьмисот жителів тут залишилось трохи більше сотні. Переважна частина з тих, хто не виїхав - пенсіонери.

Діна, жителька Новоданилівки:

Мені було 21 рік, як я приїхала по направлєнію з Чернігвської області із сосницького технікуму і оце тут я і живу.

Світла у селі нема майже пів року, воду качають раз на тиждень, їжу місцеві готують на газових балонах. Їх в обласному центрі заправляє староста і привозить сюди. На зиму забезпечили жителів села буржуйками, зараз допомагають із дровами. Видають по два куби на подвір'я. Самі люди кажуть, жити в таких умовах важко, але сил триматися додає віра у ЗСУ та перемогу.