Вижити у Гуляйполі: як жителі міста готуються до новорічних свят? [ Редагувати ]

Щодня окупанти безжально гатять по Гуляйполю, що на Запоріжжі. Вже десять місяців повномасштабної війни це місто мужньо витримує російські удари. Попри обстріли, там продовжують жити люди. У підвалах та укриттях вони облаштували собі спальні місця та кухні. А зараз ще й готуються до зимових свят.

Про стійких мешканців нескореного міста - у матеріалі Інни Гогой.

Колись було гарне місто, а залишились руїни.

Розбите, але не скорене. Гуляйполе із перших днів повномасштабної війни мужньо витримує щоденні обстріли. За незламність та стійкість росіяни називають його "злим містом" і продовжують безжально знищувати. Зараз обстріли у райцентрі стали ще потужнішими.

Останні місяця півтора дуже сильно накривають місто та Гуляйпільський район. Б'є важка артилерія, прилітають трьохсотки, заходе ворожа авіація. Коли заходить гуманітарна допомога вороги починають обстрілювати зухвало місто по місцях скупчення.

Росіяни нищать у місті геть усе. Житлові будинки, школи, крамниці, церкви - потрощені будівлі тут на кожному кроці. Багатоповерхівки, де жили десятки родин, стоять порожні, із випаленими чорними дірами замість вікон. Дитячі майданчики, на яких ще рік тому гралися діти, тепер завмерли. На вулицях - порожньо і, на перший погляд, може здатися, що місто стало примарою.

Втім попри весь біль, який завдає війна, серце Гуляйполя б'ється. Тут залишається понад дві тисячі жителів. Вони ховаються у підвалах та укриттях.

Руслан, житель Гуляйполя:

Я единственное переживаю за маму, у нее сердце плохое и вот это вот бух, бух бух ее всю начинает... вот она на таблетках живет.

За десять місяців безперервних обстрілів містяни вже призвичаїлися обходитися без води, світла та газу. І як змогли облаштували у своїх сховках побут. Є і спальні місця, і куточок, де можна зігрітися та приготувати їжу. А у цьому дворі мешканці навіть прикрасили новорічну ялинку. Гілки назбирали після чергового обстрілу, коли уламками посікло хвойні дерева. Люди кажуть, ця ялинка тут, як згадка про минуле мирне життя.

Яна, жителька Гуляйполя:

Ми стараємося жити, це наша Родина, наше місто. В нас красиві дома були, біленькі, чистенькі, місто в нас дуже гарне та і зараз осьочки чисто, прибрано, питаємся вернєй. А тільки оце як подивишся фільм ужасів получається...

Окупанти б'ють по місту із різних видів зброї і в день, і вночі.

Яна, жителька Гуляйполя:

Дуже гремить часто. Ноччю коли оце сидиш, проснешся от того, що тебе щось підняло, сидиш слухаєш, якщо стьокла не посипалися, значить десь дальше полетіло. Слава Богу, ну дальше ж тоже люди.

Ближче до людей туляться і тварини. Вони тут здригаються ледь не від кожного вибуху. Ось у цьому дворі справжнє котяче царство. Колись усі ці вусані були домашніми.

Містяни кажуть, на зиму запаслись дровами, отримали буржуйки. Воду сюди привозять рятувальники. З продуктами допомагають волонтери. Підтримують місцевих і правоохоронці, які також привозять гуманітарку. Втім цього разу представники поліції та волонтери приїхали із допомогою до самих поліцейських, які працюють тут.

Віктор Нестеренко, голова Запорізької обласної профспілки працівників органів внутрішніх справ України:

Продукти харчування: консерви м'ясні, консерви рибні, равіолі, макарони, цукор, чай, кава - усе, що потрібно для того, щоб наші хлопці захищалися і могли захищати нашу неньку Україну. Крім того, генератор досить серйозний потужний.

Правоохоронці із такими гуманітарними вантажами приїжджають і в інші громади області, які потерпають від ворожих обстрілів.