Новорічні свята на деокупованих територіях: у містечку Циркуни встановили ялинку [ Редагувати ]

Новорічні свята на деокупованих територіях. Навіть коли навколо - суцільні руїни, електрики немає вже 10 місяців, і одна за одною лунають повітряні тривоги, - люди вірять у краще. У містечку Циркуни, яке перебувало в окупації, а потім нещадно обстрілювалося росіянами, - вирішили все ж таки поставити новорічну ялинку. Репортаж із Харківщини!

У деокупованих Циркунах на невеличкій площі перед понівеченою сільрадою - вбрана новорічна ялинка.

Світлана Шекера, кореспондентка:

Замість ялинкових прикрас - тут дитячі іграшки. Ось такі брязкальця, машинки та відерця.

Без гірлянд, бо в селі вже 10 місяців немає світла. Нарядили, чим мали.

Марія Давидова, жителька села Циркуни:

Іграшками – тому що це саме головне - це дитячий праздник, це дитячий праздник, ніхто його не відміняв. Но діток мало. Вони ж не бачать. А тут дуже красива була ялинка в нас. Вона світилась вогнями. І тут коло бібліотеки тоже. Но ялинку ту уже нелюди повредили, її немає. Тільки під корінь її знищили. А ця ялиночка єсть. Конечно. І каждий, каждий наряжає, як може, потому шо вони ж розбомбили всі ті іграшки, які тут були дуже красиві. 

Люди радіють…

Все ж таки свята ніхто не відміняв нам.

Людмила Середа, жителька село Циркуни:

А як же, Новий рік. Нове щастя, ми загадали одне бажання на всіх. Миру. Якнайшвидше. А все остальне ми самі зробимо.

Вдома, кажуть циркунівці, ніхто ялинок не ставитиме, не до того. Але бажання - загадали.

Людмила Середа, жителька село Циркуни:

Тільки миру. Миру, і щоб всі з'їхалися. Коли всі виїжджали, я плакала. - Якісь плани будуєте на наступний рік? - Ні. Живу одним днем. Хочеться всіх дождаться, щоб вся вулиця була, щоб дітки ходили. А так дивишся, якесь постарівше село. Дуже мало молодих, дуже мало діток. Ну нічого, колись вернуться. 

Діну війна застала в Харкові. Та вона повернулася додому, в окуповане село, пішки, щоб врятувати домашнього улюбленця.

Діна Алфьорова, жителька села Циркуни:

Пришла в Циркуны пешком, чтобы спасти кота. Шли по минному полю с парнем, который тоже шел в Липцы попутчик. Он меня вывел. Жила месяц в подвале нашего дома.

Жінка згадує розмови з окупантами, які намагалися зламати селян.

Діна Алфьорова, жителька села Циркуни:

И говорит - так и так, мы пришли к вам потому, что вы не так думаете, как мы. Мы не уйдем с Украины до тех пор, пока вы не будете думать так, как мы. Забудьте за дочь, потому что Харьков в кольце, Циркуны в кольце, и если вы не, если Харьков не сдастся, мы забросаем его бомбами. 

У новому році жінка сповнена оптимізму. Каже, сповнена надії...

….и веры в то, что будет наша победа. 

Коли ж дивиться на місцевий клуб, де співала у гурті "Вишиванка", то зсередини виривається пісня.

У вишневому садку, там соловейко щебетав. Додому я просилася. А він мене все не пускав. Закінчиться війна, і ми знов заспіваєм на сцені нашого будинку культури.