У Швейцарії гастролює київський фольклорний гурт "Орелі" [ Редагувати ]

У Швейцарії гастролює київський фольклорний гурт "Орелі". Ансамбль діє при школі "Орелі" в столичному "Музеї Івана Гончара". Діти з двох років вчаться грати на народних інструментах - та опановують народні співи й танці. До Швейцарії вони привезли шість концертів.

Але організувати талановиту малечу, зізнаються керівники гурту, було непросто. Частина дітей перебувала за кордоном. Усі, хто лишився в Києві, готувався під звуки сирен під час повітряних тривог. Українське різдвяне дійство бачила Світлана Прокопчук.

Водити козу у переповненому залі одного з храмів Люцерну було непросто. Норовлива тварина за традицією ступила кілька кроків, намагалася налякати малечу, а потім впала додолу. Врятувало від знемоги рогату мистецтво.

Це гурт "Орелі". Так у старовину називали гойдалки. Діти з ансамблю постійно мандрують Україною - беруть участь у фольклорних фестивалях та обрядових дійствах. До Швейцарії "Орелі" привезли різдвяну українську традицію.

Поліна Андремат, голова української Асоціації у Швейцарії "Автентика":

Ми хотіли провести взаємодію культур України зі Швейцарією. І ми хотіли, щоб наші біженці з України мали можливість поспілкуватися зі швейцарцями в рамках цього концерту. А також, щоб і швейцарці, і українці доторкнулися до української культури.

Серед учасниць гурту дві сестрички. Старша - Дзвінка в "Орелі" вже чотири роки. Дівчинка каже: любить не лише співати, а й автентичний одяг, у якому виходить на сцену.

Дзвенислава Сідаш учасниця дитячого фольклорного гурту "Орелі":

Більше всього одягу з Київської області. Для мене це символізує волю, що ми зберігаємо свою традицію.

Підготовка до гастролів у Швейцарії була непростою. Хтось з учасників виїхали з батьками за кордон, інші - на Захід України. А всі, хто лишився у столиці, здебільшого репетирували у підвалі.

Катерина Сідаш, мати двох учасниць дитячого фольклорного гурту "Орелі":

Дуже часто в нас були репетиції без світла, бо в цей час в музеї не було світла - ми займаємось в Музеї Гончара.  31 грудня ми мали йти колядувати. Як зарядила тривога, ми сиділи довший час в музеї в підвалі, слухали вибухи, потім закінчилася - дали відбій, ми поїхали колядувати.

А спочатку війни, пригадує керівниця гурту Мирослава Вертюк, діти взагалі не співали. Лише за місяців вирішили повернутись до улюбленого заняття. Співали онлайн, робили комбіновані репетиції, влаштовували інтенсиви.

Мирослава Вертюк, керівниця дитячого фольклорного гурту "Орелі":

З де з ким з дітлахів ми зустрілися в автобусі, прямуючи до Швейцарії, і фактично це трішки стресово для того, щоб зробити нормальну програму, але я вважаю, що зараз цінність цього проєкту значно вище, ніж просто звучати гуртом. Це те, що дає і нам сили, і дає можливість представити світу цю культуру і говорити не лише про наш біль, а й доносити наше багатство.

Гурт заснували 12 років тому. І почався він із Софії та її брата. Нині дівчина готує найменших учасників ансамблю до концертів. А щоб продовжувати традиції разом із Мирославою Вертюк бере участь у фольклорних експедиціях Сумщиною, Полтавщиною, Київщиною, Вінниччиною та Житомирщиною.

Софія Андрущенко, учасниця дитячого фольклорного гурту "Орелі":

Їздимо в експедиції, щоб навчитися краще у тих виконавиць, які вже нам знайомі і який репертуар ми співаємо, щоб гарно їх вислухати, поспівати разом з ними - це дуже важливо. Бо вони можуть підказати те, що ми не почуємо ні на записі, ні в нотах.

Після початку повномасштабного російського вторгнення "Орелі" виступали перед публікою Польщі та Швеції. У репертуарі ансамблю - і прості дитячі композиції, і складні партії досвідчених фольклористів, також учасники грають на народних інструментах.