Вони познайомились у перші дні повномасштабної війни на Херсонщині: зворушлива історія кохання пораненого бійця та медсестри [ Редагувати ]

Зворушлива історія до Дня святого Валентина про закоханих, які познайомилися у перші дні повномасштабної війни на Херсонщині. Важкопоранений боєць 59-ої окремої мотопіхотної бригади не знав, чи побачить знову медсестру, яка доглядала за ним в олешківській лікарні. Проте любов подолала і біль, і полон, і навіть окупацію.

На цьому відео - здійснення спільної мрії Богдана та Анастасії, вони стали подружжям. Їхня історія почалася торік у лютому. Богдан, який був контрактиком і служив у 59-й окремій мотопіхотний бригаді, дістав важке поранення у перший же день повномасштабної війни. Сталося це біля Олешок на Херсонщині. 

Богдан Нечипорук, військовослужбовець Збройних сил України:

Колоною пересувалися до Кримського напрямку і колоною і нас ворожа авіація нас побачили, і вже тримала маршрут за нами. Я біг, виходить з другом, з побратимом, я впав перед ним і всі осколки взяв на себе.

Важкопораненого Богдана відвезли до шпиталю в Олешках. Там бійцю ампутували ліву ногу. Але доля помʼякшила цей удар - юнак познайомився у лікарні із Настею.

Богдан Нечипорук, військовослужбовець Збройних сил України:

Вона в мене медсестра. Надавала теж медичну допомогу мені. І почали спілкуватися, потім вона коли мене перевели в Херсон, вона почала до мене приїжджати.

Але війна розʼєднала закоханих. До лікарні у Херсоні вдерлися російські окупанти, і Богдан, а з ним ще четверо важкопоранених українських вояків, потрапили у полон. 

Богдан Нечипорук, військовослужбовець Збройних сил України:

Спочатку ми їм говорили, що ми цивільні, а потім по наших історіях подивилися, що ми військові. Тоді вже в нас, ми були під контролем їхнім вже вони у нас все позабирали. Допити так само. Журналісти. ФСБ їхнє і так.

Телефон відібрали. Богдан не знав, як там його Настя в окупованих Олешках і дуже хвилювався. А одинадцтого листопада хтось із медиків розказав полоненим, що українські військові визволили Херсон. 

Богдан Нечипорук, військовослужбовець Збройних сил України:

Заїхали, там прапори наші підняли. Спочатку я не вірив, кажу завезіть мене, я хочу подивитися чи це правда чи ні. Чи їдьте. Скажіть. щоб мене вже забрали звідси. і тоді до мене приїхали хлопці в цивільному, дали мені записку від мого брата, брат військовий, і він сказав: ці хлопці завезуть тебе до мене. 

Номер коханої Богдан знав напамʼять, тож, щойно зустрівся із братом, зателефонував дівчині. 

Богдан Нечипорук, військовослужбовець Збройних сил України:

Рада була, плакала, що я вже повернувся до своїх хлопців на підконтрольну території і вже їду додому.

Насті вдалося вирватися із окупації - дівчина 4 дні добирался до батьків Богдана на Хмельниччину. Там чекала на нареченого, поки той проходив реабілітацію та вчився ходити на протезі. Розрадою були телефонні розмови. 

- Я тебе чекаю, дуже за тобою скучив. - Ти моє сонечко. - І дуже тебе люблю. - Я тебе дуже люблю. 

Одинадцятого лютого молодята побралися у Славуті, на Хмельниччині - звідти родом Богдан. Коли завершиться медовий місяць, планує продовжити службу у Збройних сили України.