Ворог продовжує завдавати ударів по Степногірську [ Редагувати ]

Майже рік без води, а коли не має світла ще й без опалення. У таких умовах нині живуть люди у Степногірську, що на Запоріжжі. По населеному пункту ворог завдає ударів постійно. Більше про життя та роботу під ворожим вогнем - дивіться у матеріалі Інни Гогой.

Перевіряєм масла, налічіє охлаждающєй жидкості.

Кожен ранок степногірських рятувальників починається із перевірки та підготовки техніки. Вона має бути готова виїхати будь-якої миті, адже не відомо коли знадобиться допомога. Нині їх найчастіше викликають гасити пожежі після обстрілів Степногірська.

Андрій Баранов, начальник пожежного підрозділу:

Взагалі часто обстріли бувають по населеному пункту, по цивільним об'єктам, розбиті дома, виїжджаємо, тушимо.

Рятувальники кажуть, інколи допомагати людям доводиться під обстрілами. Так було і під час виїздів на дорогу життя у сусідньому Кам'янському. Окупанти гатили по людях, коли надзвичайники витягали на дорогу автівки із переселенцями.

Андрій Баранов, начальник пожежного підрозділу:

Метрів і в 150 метрів, і в 100 метрів були прильоти, якраз в супровід іменно великих автобусів було, і були прильоти.

Олександр Пігур, водій пожежного підрозділу:

Саме сложне, це автобуси з людьми, там дуже великий ризик, перекидання, застрявання, обратно ж тягти не можна медленно і бистро не можна. Тому що ці обстірли.

Нині евакуацію дорогою життя не проводять, втім роботи у степногірських рятувальників все одно вистачає. Виїжджають ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів. А ще привозять жителям Степногірська та прилеглих сіл гуманітарку.

Юлія Баришева, начальниця відділу зв'язків зі ЗМІ Гу ДСНС у Запорізькій обл.:

Ми довозимо людям хліб, воду і всі інші побутові речі, які зараз дуже не вистачає. Це можуть бути і батарейки, і фонарики, є в частині генератор для того, аби люди змогли прийти, підзарядити мобільний телефон.

Ось якраз приїхала машина завантажена хлібом. Місцеві кажуть, така допомога надає сил триматися. У селищі майже рік немає води, часто зникає електрика, а разом з нею й опалення.

Ірина Кондратюк, голова Степногірської громади:

Це наше приготування їжі і ну дуже скрутно, тому у нас майже в кожному підвалі єсть буржуйки зараз і люди мають змогу де нагрітися, у нас є пункти незламності, які працюють де у нас єсть і дрова, і буржуйки, і даже ліжка.

Місцеві зізнаються, усі комунальні проблеми можна подолати, аби тільки у селище не прилітало. Втім тиша у Степногірську буває не часто. По житлових будинках, дитсадках та магазинах ворог б'є з різної зброї та у будь-який час. І найстрашніше, коли обстріл починається вночі....

Наталія, жителька Степногірська:

Не знаєш, коли воно прилетить і куди, і як на це зреагувати. Оце страшне. У день ми якось гуртом вже, а вночі кожен окремо, тому передзвонюємось, запитуємо, як ти живий, не живий, чим допомогти. Всі збігаються, в нас же бувають і вогнепальні снаряди, бо тушимо бувають.

Але попри небезпеку виїжджати зі Степногірська готові далеко не всі. У кожного своя причина лишатися.

Ніна, жителька Степногірська:

Я тут прожила все своє життя, тут родилися мої діти, тут я вийшла заміж, тут я працювала.. В мене тоже дочка уїжджала в Італію, хотіла мене забрати, я до границі доїхала, вернулась до дому.

Щоб вижити тут місцеві гуртуються, облаштовують пункти незламності і всім серцем вірять у ЗСУ та нашу перемогу.