Рік окупації: жителі Енергодара вийшли на Майдан Незалежності у столиці [ Редагувати ]
Присутні кажуть - вони стали сім'єю один для одного
Рік з моменту окупації. Енергодар та Запорізька атомна електростанція досі залишається під контролем російських окупантів. Жителі, які залишилися в місті, живуть під постійним тиском. А ті енергодарці, котрі евакуювалися, провели сьогодні у столиці акцію солідарності. Побував на ній мій колега Анатолій Журавльов.
Енергодар масово вийшов захистити своє місто. Просто масово, ви подивіться, що тут робиться!
Ось так рік тому мирні жителі Енергодару - міста-супутника Запорізької атомної електростанції - давали зрозуміти російським солдатам, що їм тут не раді.
Слава Україні! Героям слава!
Але у відповідь ворог на військовій техніці, з пострілами, став сунути на беззбройних людей.
Близько ста одиниць ворожої броньованої техніки тільки що зайшло в місто Енергодар.
Разбита новая техника коммунальная. Все погорело...
Коли ж росіяни захопили Запорізьку атомну електростанцію, вони вкотре показали - правил війни для них не існує. У ніч із третього на четверте березня стратегічне підприємство вони взяли штурмом.
Вы ставите под угрозу безопасность всего мира! Внимание! Прекратите стрельбу по ядерноопасному объекту!
Усі ці люди пам'ятають жах тієї ночі. Це енергодарці, яким під час повномасштабної війни вдалося евакуюватися. Пані Тетяна перебувала на атомній станції саме в той час, коли росіяни атакували її.
Тетяна Онопенко, переселенка з Енергодара:
Всі підтримували друг друга, підтримували хлопців наших з воїнської частини, коли вони спустилися до нас в центр. На жаль, були поранені. Дуже велика подяка нашим медсестрам, нашим фельдшерам, які їх спасали тоді. Бо це була дуже страшна картина.
Сьогодні, у річницю від початку окупації рідного міста, жителі Енергодара вийшли на Майдан Незалежності у столиці, аби нагадати світу про ворожі злочини у їхньому рідному місті.
Давайте хвилиною мовчання вшануємо хлопців... - Євгена Уколова, Михайла Колікова і не тільки їх - тих хлопців, які захищають нашу батьківщину, які зараз на боєвому чергуванні і тих людей, які борються з рашистською агресією, які є партизанами і супротивом.
Кожному з присутніх є що розповісти про страшні будні окупації.
Світлана, переселенка з Енергодара:
Кожен день в тебе в грудях немов зжимає все в кучу. Ти хочеш вдихнути повною груддю повітря, а ти не можеш. Ти не можеш вдихнути, ти можеш сказати... Спочатку питалися і були мітинги, все.
Світлана, переселенка з Енергодара:
Але тоді вони почали викрадати наших людей, сажати на яму, питати, люди бояться...
Катерина, біженка з Енергодару:
Ти просто боїшся навіть вийти на вулицю, щоб тебе не забрали на підвал, навіть за продуктами ти не міг вийти.
Валентина, біженка з Енергодару:
Біля тебе проходять люди з автоматами, націленими на тебе, просто проходять і тримають палець на курку - і ти розумієш, що він може просто спіткнутися і куля полетить в тебе... І ти нічого не зробиш. Це була крайня капля. А потім сказали, що будуть забирати дітей у тих, хто не буде віддавати у російську школу. У мене три учениці - я не буду їх втрачати.
Присутні кажуть - вони стали сім'єю один для одного. Втім не забувають і про близьких та колег, які попри тиск і погрози росіян залишилися вірними своїй батьківщині та продовжують стояти на варті ядерної безпеки України та Європи.
Дмитро Курило, переселенець з Енергодара:
Хлопці, хто управляє реакторами, казали, що "ми будемо до останнього і атомну станцію не бросимо, бо це дуже серйозні справи".
Валентина, переселенка з Енергодара:
Мужності, терпіння... Все буде добре. Ми про них не забули, ми завжди з ними подумки, ми дуже переживаємо за них. Треба трохи почекати.
З кінця серпня 2022-го року на Запорізькій АЕС перебувають члени місії Міжнародного агентства з атомної енергії. Втім переговори з росією щодо створення навколо підприємства безпечної зони - тривають і досі.
Рафаель Гроссі, генеральний директор МАГАТЕ:
Ця зустріч сьогодні у москві є продовженням цілеспрямованої й докладної технічної роботи, яку ми проводимо багато місяців, щоб уникнути аварії на Запорізькій АЕС. І зокрема створення охоронної зони.
Енергодарці ж чекають, коли російські війська повністю залишать їхнє рідне місто. Лише так можна гарантувати безпеку і Україні, і всій Європі.
Енергодар? - Це Україна! - Україна понад усе!
