На Миколаївщині жінка дала притулок у власному будинку майже сотні чотирилапим [ Редагувати ]

Рятує, лікує та повертає віру в людей. На Миколаївщині жителька села Галицинове дала притулок у власному будинку майже сотні чотирилапим. З початком повномасштабного вторгнення попри ризики для власного життя жінка своїх тварин не кинула, ба більше - забирала чужих кинутих. Із великою родиною зооволонтерка познайомила і наших кореспондентів.

Уже більше 5 років в приватному будинку родини Сорокіних облаштований притулок для тварин. Його господарка Сніжана з дитинства мріяла про собаку. Тепер їх в неї більше як 70, а ще й 25 котів.

Жодної тварини купленої. Всіх зібрала під одним дахом біда. В кожного чотирилапого - своя сумна історія.

Сніжана Сорокіна – зооволонтерка:

Вот Джони, которого отравили, но его спасли. Вот у него дирофилярий. Ему каждый месяц нужны таблетки.

На території їхнього села точилися бойових дії. Зараз жінка з жахом згадує, як переживали обстріли.

Сніжана Сорокіна – зооволонтерка:

Первый у меня был страх за них. Я сразу сказала, "я никуда не поеду". Никак. Нам бахнуло, снесло стенку в котельной. У нас умерло 2 собачки от сердечного приступа. Прятали. Люди помогали, присылали успокоительное.

Покинутих тварин, згадує Сніжана, ставало дедалі більше. Більшало і підопічних у родини Сорокіних.

Сніжана Сорокіна – зооволонтерка:

Одних мы забрали - их оставили на цепи, и уехали люди, если б мы не нашли, они бы умерли. Вторая девочка повесилась на цепи. Она перепрыгнула через ворота и висела. Если б этот писк мы не услыхали, она бы повесилась.

Віктор Сорокін – зооволонтер:

Это один, два, три, четыре, пять… Все рядом, все в кучке. 11 вольеров. Хочется, чтобы места каждому больше чуть больше.

Аби обійти цю велику родину, Сніжана разом з чоловіком прокидаються о 5-ій. Через війну обидва втратили роботу, тож утримувати тварин стає все важче. Допомагають волонтери та однодумці. Зараз найбільша проблеми - купувати ветпрепарати та облаштовувати вольєри.

Надія Ляхова - жителька села Галицинове:

Было очень тяжело. Я не предстваляю… Курятину всякую, которая была - косточки, обрезки на рынке… Ячку невозможно было купить. Старые запасы, вермишель - кормили как могли. Было очень тяжело, в марте просто катастрофически.

Сніжана Сорокіна – зооволонтерка:

Недавно у меня была истерика - денег нету, а надо им кашу. Потому что не все едят корм. Ну, люди помогли. Купили на днях крупу. Конечно, мы не покупаем рисовую. Покупаем то, что не сильно вредит.

Хоч би як важко не було, але кидати чи роздавати своїх знайд Сніжана не поспішає. Каже, знайти відповідальних нових господарів дуже складно. Всім, кому потрібен новий член родини, рада. Але каже, буде стежити за подальшою долею своїх підопічних.