Зупинили ворога під Харковом, а потім відбивали міста та села: розмова з бійцями 209-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади [ Редагувати ]

Переважна більшість бійців 209-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади взяла зброю до рук у перші години повномасштабного вторгнення. Вояки зупинили ворога під Харковом, а потім відбивали міста та села області. 

Встигли повоювати на Донбасі, виходили сам-на-сам з рашистськими танками, отримували рани та контузії, втрачали побратимів. Але жоден не втратив оптимізму та віри у перемогу.

"Стоїмо на варті одного з рубежів Харківщини та чекаємо розвитку подій" - так формулює завдання свого підрозділу Олексій із позивним "Рись". Питомник, Рубіжне, Замулівка - на Харківщині, Бахмутський та Лиманський напрямки. Це не вся географія боїв, в яких брали участь. 

Позивний "Рись", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Ми стоїмо за наші домівки, за наші сім'ї. Шоб ці ублюдки не прийшли і не грабували, не катували, не гвалтували, а раді чого вони тут дохнуть? Просто потому шо якийсь старий утирок каже шо треба, я хочу? Тобто, яка в них мотивація? Доказать шо вони веліка росія, уже всі поняли шо вони ни*єра не велика росія. Все, крапка. 

Впевнено на нашій землі вороги почувалися хіба що в перші тижні після вторгнення. Та все змінилося вже за місяць, вважає Олексій. 

Позивний "Рись", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

А потім, як вони начали отримувати люлей, і люлей таких, регулярних… коли в них втрати пішли там по 1000 людей і більше за добу. І вони побачили спротив від населення, шо з кожного вікна може вилетіти банка огірків чи коктейль молотова, я думаю, в них спесі поубавилося. 

А ще, каже Олексій, неабияку роль тут зіграло і ставлення російських генералів до свого війська. 

Позивний "Рись", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Коли їх як собак закопують, навіть без ручної сили, просто екскаватором і бульдозером згрібають в яму і засипають сміттям і всьо. І вони там валяються. Ми ще їх років 10 будем відкапувать той перегной. Яка може бути мотивація, який морально-психологічний стан? 

У бійців підрозділу додалося рішучості та люті. 

Позивний "Звяга", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Посмотрите вокруг, что происходит. Что они сюда принесли. И вообще, как можно их там считать людьми после недавнего видео "Слава Украине". Так это такой случай, что попал в сеть, а сколько их есть. Отношение к нашим пленным, отношение к народу.

Для наших оборонців полонені - це насамперед обмінний фонд. Тож і допомогу надають, і лікують. Щоб потім виміняти на росіян українського воїна - чи цивільного, що потрапив у полон. Бійці визнають, війна - є війна. Трапляється різне, та страх можна подолати. 

Позивний "Звяга", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Страх есть всегда. Это нормальная реакция человека. Страх есть. Но, наверное, больше помимо страха такая здоровая ненависть и такой адреналин. Ненависть-адреналин. Ну и, само собой, мотивация.

Позивний "Майонез", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Поначалу було страшно, а щас… тіки бува починається, а страх уже кудась пропадає, голова отключається і воюєш собі. Ти понімаєш, або ти уб'єш, або тебе… 

Свій перший бій, зізнається Максим, пам'ятає так, ніби це було вчора. Каже, дістав тоді контузію.

Позивний "Майонез" , військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Брали Рубіжне, Ст.Салтів, і поїхали туда, нам сказали есть 3 танка, надо їх срочно убрать. Ну ми зібрались, поїхали, а там замість 3 танків заїжджали ще 5 колон. Я встав перший вистрілить, я встаю і колона резко останавлюється, та метрів 70 од мене, і первий танк по мені вистрілив.

Зараз на ділянці, яку охороняє підрозділ, ситуація стабільна. Та пильності бійці не втрачають, бо ворог зовсім поруч. 

Позивний "Майкл", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Тут можна ще ручку поставити і з рук стрілять з нього. А так взагалі-то це добрий помічник для піхоти. Він добре працює.

У разі потреби застосувати зброю готова навіть медик. Сара Ештон-Сірілло американка. Приїхала в Україну як журналістка, та зрозуміла - більше користі може принести, приєднавшись до ЗСУ. 

Сара Ештон-Сірілло, медик 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Ми не рахуємо, скількох солдат чи сержантів винесли з поля бою, а рахуємо ті перемоги, які в нас є. Для нас в будь-якому разі будь-яке поранення, або втрата - дуже важка подія, але тим не менш ми дивимося вперед, і насправді ті втрати, які варто рахувати - це противник.

Щоб зміцнити позиції, сапери встановлюють мінно-вибухові загородження. Тепер ця ділянка для рашистів буде смертельною пасткою. А ще, розповідає фахівець із позивним "Малиш", доводиться стежити, аби наші бійці не підірвалися. Адже ворог підступний.

Позивний "Малиш", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Попадаются и мины-ловушки в виде гранат ф-1 с цоколем под лампочку. Человек может зайти в невідоме приміщення, а она уже там вкручена в цоколь в люстре. Вы ее не видите в плафоне, включаете свет и происходит вибух. 

За забезпечення підрозділу та його харчування відповідає "Дракон". 

Позивний "Дракон", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

В нас такого немає шоб їсти нічого було. В нас продуктове забезпечення від початку війни завжди було добре. 

Вистачає і тим, хто ділить із хлопцями бойові чергування - чотирилапим помічникам. 

Позивний "Дракон", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Кішки нам допомагають, мишей ловлять в бліндажах, собаки помагають як дзвіночки…

Наша перемога - питання часу, впевнені бійці " 209-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади.

Позивний "Рись", військовослужбовець 209 окремого батальйону 113 окремої бригади:

Вони поняли, шо їх б'ють і будуть бити. І зараз, я вірю, шо скоро почнеться, і ми до цього готуємося - контрнаступ. І вони тоді будуть бігти туда от, до себе, до рашки з одною метою, шоб не здохнуть по путі.