Мер Брюсселя Філіп Клоуз прибуде з візитом в Україну: ексклюзивне інтервʼю [ Редагувати ]

З Бельгії до України в середу третього травня з офіційним візитом виїжджає мер Брюсселя Філіп Клоуз. Це буде його друга поїздка до України. Чим саме збирається допомогти і як Брюссель налагоджував співпрацю з Києвом та Львовом останній рік - дивіться далі в інтервʼю нашої кореспондентки в Брюсселі Олени Абрамович з Філіпом Клоузом.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Пане мер, розкажіть, будь ласка, про той момент, коли ви дізнались, що в Україні розпочалась війна?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Перш за все - ми були дуже здивовані. Я памʼятаю, буквально тиждень до цього, до початку війни, у мене була зустріч з російським послом, щоб зрозуміти, чи можемо ми якось вплинути на ситуацію. Ми також контактували з українцями й вони казали - не хвилюйтеся, ми не віримо, що це можливо. І я памʼятаю, так само під час моєї першої поїздки до Києва багато людей казали, що вони також були дуже здивовані 24 лютого. Бо, звісно, ми знаємо, ще з часів нападу на Крим, що стосунки України з росією були дуже складними. Але відкрито вторгнутися в Україну - це в усіх нас викликало великий подив. Я памʼятаю, що тільки американці казали, що росія готова до вторгнення. І це правда - моя перша реакція була - це неможливо.

Олена Абрамович, кореспондентка:

І все-таки це сталося. Якими були ваші перші кроки? Я памʼятаю, як українське посольство засипали дзвінками з пропозицією допомоги, люди привозили сотні пакунків, їх уже було ніде складати. І от я памʼятаю, тоді хтось виділив величезний склад. Чи була мерія якось задіяна в цих процесах?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Перше, на чому ми зосередились, як прийняти усіх біженців. Ми очікували, що до Бельгії приїде близько 200 тисяч людей, зрештою це було усього 70 тисяч. І ми відкрили спеціальні центри прийому біженців. Спочатку на місці колишньої лікарні, а потім у виставковому центрі Брюсселя. За один день вони отримували там всі необхідні документи про тимчасовий захист. І я дуже вдячний населенню Бельгії, що вони зголосилися прийняти усіх цих людей у своїх домівках. 

Олена Абрамович, кореспондентка:

Щодо вашого першого візиту в Київ - коли це було і чи був це загалом ваш перший візит до України? Ви раніше не бували у нас?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Ні, це дійсно був мій перший візит, на початку травня - ми спочатку поїхали у Львів. І ще дорогою - в Польщі ми побачили, що таке війна - там була виставка з обгорілим танком та іншою зброєю, ближче до кордону - табори з біженцями. Не покидало відчуття, що війна близько, і ми побачили чимало доказів, що вона реальна. 

Олена Абрамович, кореспондентка:

Що ви робили в Україні? Мабуть, мова йшла не лише про встановлювання корисних контактів? Як ви обирали проєкти, до яких вирішили долучитися?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Ми приїхали з двома повністю обладнаними машинами швидкої допомоги й чималою кількістю медикаментів з наших лікарень. Перш за все, ми взялися за проблему згвалтованих російськими солдатами жінок. Наша лікарня Сант-Пʼєр має дуже хорошу спеціалізацію у роботі з людьми, які стали жертвами насильства. І ми запросили туди делегацію з України - 10 лікарів, яких навчали, як надавати медичні та психологічну допомогу згвалтованим жінкам. Другий проєкт, який буде головним у моїй наступній поїздці, це зібрати на навчання фізіотерапевтів, які допомагатимуть з реабілітацією військових - ми хочемо поділитися своїм досвідом, а також привезти людей до себе на лікування.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Нещодавно на фасаді лікарні Сант-Пʼєр, тої самої, яка співпрацює з лікарнями в Києві та Львові, намалювали мурал на підтримку України. Що стоїть за цим проєктом?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Це також зворушлива історія. Дві сестри - сестри Фельдман з Києва, які практикують стрит-арт, взялися за цей проєкт. І це нам демонструє, що в Україні є не лише війна, але молоді позитивні люди, які готові до дій і змін, і показують, що у нас є спільні цінності, спільна культура, і культура, насправді теж дуже важлива.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Поговорімо про гроші та бюджет. Де місто бере кошти, щоб допомогти українцям тут? Я знаю, що була допомога з приміщенням українському культурному осередку тут, виділено чимало соціального житла для українців. Як вам це все вдається?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Для мене остання війна у Європі була у Югославії, у 90-х. Для багатьох поколінь - це було уже дуже давно. Зіткнутися з війною в Європі зараз - це шокуючий досвід для багатьох людей. І ми намагаємось продемонструвати населенню, що кожен може зробити щось конкретне у цій війні. Тож знайти бюджет, мобілізувати населення та інституції - це і є дуже конкретні кроки. Тому, наприклад, ми організовували Київський інвестиційний форум тут, в мерії Брюсселя. Звісно, організувати його в Україні було б складно, а тут є всі європейські інституції, з великими коштами на реконструкцію. І моя роль і ціль - організовувати такі події. І ми розробили також спільну платформу з усіма мерами Брюсселя, щоб кожен міг за бажання долучитися і допомогти, чим може. 

Олена Абрамович, кореспондентка:

Чи приходять люди досі з пропозиціями допомоги? Чи, може, за понад рік війни Україна опустилась нижче у новинній стрічці? І який, до речі, результат, ось цього життя українців у бельгійських сімʼях, яким був ефект?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Бельгійська влада та сімʼї досі їм допомагають, але українці у тих самих школах, що й наші діти, вони працюють на таких же роботах, вони навчаються, щоб працевлаштуватися, знаходять і самостійно наймають житло. Про них не кажуть: о, це українці, вони тримаються осторонь, у якомусь таборі для біженців. Ні, вони частина бельгійського суспільства. І це дійсно нетипово, що за такий короткий час вони інтегрувалися.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Щодо ваших планів - усі ці проєкти співпраці з Україною - культурні та у сфері охорони здоровʼя, чи плануєте ви їх продовжувати після завершення війни і як загалом бачите співпрацю з Україною потім?

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Можливо це дивно, але ось це відчуття, що Україна є членом Євросоюзу, стає все сильнішим, і не в останню чергу через цю війну. Це, мабуть, найбільший програш путіна. Якби він нічого не робив, мабуть, співпраця та солідарність між моєю країною та Україною не була б такою тісною. І моя мрія, що ми дуже швидко відбудуємо Україну, і разом з українцями зробимо її дуже сучасною країною.

Олена Абрамович, кореспондентка:

Дякую за вашу допомогу і тут, і там.

Філіп Клоуз, мер Брюсселя:

Щиро дякую.