Понад усе мріє вдруге почути звістку про перемогу: легендарна розвідниця Ольга Твердохлєбова цього року святкуватиме сторічний ювілей [ Редагувати ]
У грудні Ользі Твердохлєбовій виповниться сто років.
За часів Другої світової вона пліч-о-пліч стояла із росіянами і боролася проти нацизму. А тепер на схилі років - боротися доводиться вже проти рашизму. Легендарна розвідниця Ольга Твердохлєбова цього року святкуватиме сторічний ювілей. І дуже хоче, щоб він смакував перемогою над агресивною та підлою сусідкою.
Свій кітель із численними нагородами Ольга Твердохлєбова одягає лише кілька разів на рік. Коли відвідує місцеву гімназію із лекціями про Другу світову війну, і в День Памʼяті та примирення.
Згодом Ольга Іванівна довго вдивляється у вікно. Зізнається, понад усе мріє вдруге на своєму довгому віці, почути звістку про перемогу.
Щоб ми могли прокинутись рано, відкрити вікно, і знати, шо не буде цих сирен, ніхто ніде не буде вмирати!
У грудні Ользі Твердохлєбовій виповниться сто років. Легендарна розвідниця каже: минуло більше року від початку широкомасштабного вторгнення, а їй і зараз важко збагнути, що накоїли рашисти.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Їли з одного котєлка, спали під одною шинеллю, не було "шо ти росіянин, українець, грузин, чи єврей", хто ти…І в самому страшному сні навіть не могло приснитися, шо колись росія нападе на Україну…. Ну це ж якийсь абсурд!
Та, попередня війна заскочила у випускному класі. Батько та брат Ольги пішли на фронт. Боронити рідну землю вирішила і дівчина. Аби вступити до військового училища, у паспорті додала собі 2 зайвих роки. І вже у 1942-му опинилася на лінії фронту у Польщі як розвідниця.
Ася, так її називали в ті часи, викрила склад боєприпасів окупанта. Його згодом знищила радянська артилерія. Неодноразово вона опинялася під обстрілами, на межі життя й смерті. А її матері навіть приходила похоронка. Та Ольга вижила. І перемогу над фашистами зустріла у Берліні.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Ми тоді розписалися на Бранденбурзьких воротах… і ми писали: ми з України. Побєда. Побєда. Побєда. Ну тоді ж на російській мові всьо було.
Каже, на тій війні українців було чи не найбільше. І це саме наш народ сплатив чи не найдорожчу ціну за визволення територій тодішнього радянського союзу.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Пʼять українських фронтів….Пʼять!!!! 2 білоруських. І от я собі думаю… На першому українському фронті, в якій би частині ми не зустрічалися: Вы откуда? – С Украины. С Винницы, с Херсона, с Харькова… А мій чоловік був на другому білоруському, но ми ще тоді незнайомі були - і каже: у них, в їхній частині - половина була українців. Росіяни знаєш де були? Вони були у москві, коли розгром нємцев под москвой був…прислали сібіряков у білих таких дубльонках…. У шапках білих і валянках. Ото були росіяни.
Пані Ольга думала, що з пережитого люди зроблять висновки. Проте напад росії змусив все переклеслив. Нинішня війна, каже ветеран, дуже відрізняється від попередньої. Бо навіть німці так не знущалися з мирного населення.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Даже фашисти таке не робили, шо роблять ці рашисти… вони людей в Германію забирали. Молодих хлопців, дівчат працювати туда… Брали полонених - вони їм нічо не відрізали. І не стріляли за те, що він сказав: "Слава Україні"… А це? Ви- люди? Це зомбі. Вони - не люди. Дікарі…. В них нема туалєтів. А вони крадуть в нас унітази….ти шо його на голову надінеш?
З гидливістю пані Ольга згадує, як їй довелося зустрітися із президентом країни - агресорки..
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Він мені ще тоді не сподовбався. Він говорив, і губи - улибка така була, посмішка, а очі як у шакала…. І коли він женщінам, а нас там було багато жінок, він цілував руку. А мене чогось отако за плечі взяв. А я його отако руки взяла, і тако оттолкнула за його плечі. Та й думаю: щас я його вкушу..
Каже, воліла би забути про ту зустріч із ворогом. Але, попри поважний вік, має добру памʼять…
Відчула, що він на мене дивиться, як на ворога… Ще тоді…
Щодня пані Ольга переглядає новини, і дуже болісно сприймає смерті українців.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Я сиджу, в мене сльози самі отак капають. Подивилася - дитиночка, малесенька, тут і дорослому страшно лишитися без руки…. А показали молодого хлопця…..спасибі, дівчина від нього не одказалась. То я нікого не проклінаю, але його: ЩОБ ТИ ЗГОРІВ! ЩОБ ПІД ТОБОЮ ЗЕМЛЯ ГОРІЛА!
А ще - як може, легендарна розвідниця допомагає нашим захисникам.
Ольга Твердохлєбова, ветеран Другої світової війни:
Я маю Президентську стипендію. Єдина жінка, яку я получаю… я кожну пенсію 300 гривень даю для наших….
І щиро вірить у Перемогу.
Я оптімістка. (стукає кулаком по столу) Отак воно мало бути. Так воно є. І треба це прінімати. Я мрію дожити до Перемоги. І я доживу! Тому шо в мене в грудні буде юбілей столєтній…
