У Дніпрі медики борються за життя 22-річного Ярослава, що потрапив під ворожий артобстріл [ Редагувати ]
За життя 22-річного Ярослава борються медики в Дніпрі. Разом з братом він потрапив під ворожий обстріл у рідному селі Придніпровське на Нікопольщині. 17-річний Назар загинув на місці. З Ярославом, який вижив, але дістав численних поранень, поспілкувалися наші кореспонденти.
- Пальцями можеш пошевелити? - Тільки так, більше не можеш? - Більше не можу. Вже все нормально. Я дивлюсь рука тепла.
У 22-річного Ярослава поволі відновлюється рухливість суглобів руки й кровообіг. Хлопець потрапив під артилерійський обстріл у рідному селі Придніпровське на Нікопольщині. Пригадує, як суботнім днем вони з братом Назаром ішли за кавою в магазин. І раптом почули свиcт ворожих снарядів.
Ярослав, поранений житель Придніпровського:
Це секунди. Зрив і все. Я на полу лежу в крові весь. Брат за спиною був, не бачив і все.
Російський боєприпас упав за 10 метрів від хлопців. Від осколкових поранень молодший брат Ярослава загинув на місці. Хлопцеві ж посікло правий бік - передпліччя, руку та ногу.
Сергій, головний лікар:
Всі сустави, всі 5 кісток стопи розламані. Всі кісточки, які є на передпліччі, поламані в кількох місцях, плечовий сустав вирваний шматком і роздроблений. Дуже важка ситуація.
Аби стабілізувати стан пораненого, лікарі перелили більше двох літрів крові. А щоб уникнути ампутацій, медики Дніпра вже провели 6 надскладних операцій. Кістки ноги складали наче пазл.
Камір, лікар ортопед-травматолог:
Питались зібрати всі дефекти кісткові, дуже обширні дефекти дрібних кісток і дуже важливо їх всіх зберегти для того, щоб кінцівка була опороспособна. Можна по діагнозу сказати, це не повна травматична ампутація. Ми майже взяли цю кінцівку відірвану, яка тримається на шкіряному лоскоті та повернули її назад.
На Ярослава чекає ще не одна операція. Як мінімум пів року лікування та реабілітації. Медики планують замінити окремі кістки та шкіру штучними матеріалами.
Камір, лікар ортопед-травматолог:
Дефекти кісток будуть також заміщатися. Ми будемо робити пластики дефектів з використанням сучасних технологій біоскла та титанових виробів.
Ось це вже після роботи наших хірургів, ми кожну кісточку з’єднали для того, щоб потім дати хлопцю змогу піти своїми ногами. Дуже важливо, щоб було майбутнє. 22 роки, залишити його десь в кімнаті не можливо. Треба, щоб він ходив.
Вже на третій день після поранення Ярослав іде на поправку із позитивною динамікою, кажуть лікарі. І додають, хлопцеві ще важко змиритись зі смертю рідного брата. Але триматися духом допомагає родина.
Ярослав, поранений житель Придніпровського:
Як себе почуваєте? - Не дуже добре, але краще, ніж вчора.
