Сіверське пекло: як виживають жителі, по яких рф б'є з трьох боків [ Редагувати ]
На Сіверсько-Лиманському напрямку не вщухають бої. Росіяни рвуться до Сіверська і панівних висот над містом. За даними мапи DeepState, Сіверськ і навколишні з ним села знаходяться на своєрідному виступі й вклинюються майже на 30 кілометрів вглиб лінії фронту. Аби продавити нашу оборону ворог буквально рівняє з землею цю ділянку авіацією та артилерією. Від самого Сіверську вже майже нічого не залишилось, але там досі продовжують жити люди…
Сіверський напрямок. Гул артилерії майже не змовкає - ось вже другий рік росіяни намагаються прорвати тут лінію фронту і зайти на панівні висоти, з яких проглядається все навкруги. За даними мапи DeepState, Сіверський виступ майже на 30 кілометрів уклинюється в лінію фронту і виглядає, як величезний мішок, який росіяни мають намір закрити.
А це і сам Сіверськ, він майже в центрі виступу - і по місту росіяни б'ють одразу з трьох боків. За два роки оборони в місті вже не залишилось жодної вцілілої будівлі - розтрощене все. Але в цьому пеклі досі намагаються виживати близько пів сотні цивільних. Хоча смерть тут чатує на кожному кроці.
Станіслав Кухарчук - кореспондент:
Дуже сумне місце… Це імпровізований цвинтар на території Сіверської лікарні, принаймні того, що від неї залишили росіяни. І на зараз тут вже понад тридцять могил місцевих жителів. Хтось з іменем, хтось без…. І судячи з того, що є вже підготовлені свіжі ями - жертв через ці тотальні обстріли міста може бути значно більше.
У Сіверську зосталися переважно пенсіонери. Ще з травня 22 року люди живуть у підвалах, без світла та зв'язку. На вулицю виходять лише за крайньої потреби.
Пан Олександр - давній знайомий: наша група вже знімала його для сюжетів. Як і два роки тому, він разом із трьома сусідками мешкає у підвалі. Каже, без його робочих рук і технічних знань - жінки б тут просто не витримали.
У цих умовах чоловік ще й намагається жартувати. Хоча зізнається - часто не до сміху. Росіяни обстрілюють місто ледь не цілодобово. І знаючи, що тут є люди - цілеспрямовано б'ють касетними боєприпасами. Дірки на одязі пенсіонера зайвий тому доказ.
У Сіверську місцеві виживають шляхом городини та гуманітарної допомоги. Харчі, воду та ліки сюди доправляють волонтери й військова адміністрація. Виїжджати - жителі сіверських підвалів не хочуть. Для більшості страх невідомості - більший за страх перед вибухами та пострілами.
У сусідньому будинку - теж підвал із мешканцями. З паном Олександром ми так само знайомі з літа 22-го. Він доглядає жінку з інвалідністю, і так само як і сусід евакуйовуватися з міста-примари не хоче. Він не чекає "руського міра" і головне його бажання - жити в Україні. Щоправда, за два роки великої війни його Україна звузилась до розбитого росіянами містечка.
Можливо, колись цих людей і вмовлять виїхати у безпечніше місце. А поки що вони й далі живуть у Сіверську, який росіяни методично рівняють із землею. І кого з них чекає яма на імпровізованому цвинтарі ніхто не знає.
