У Харкові провели випуски для 11-класників в укритті [ Редагувати ]
Вони вже навіть і не мріяли, що в них буде справжній випускний. Харківські 11-класники після онлайн-навчання складали мультипредметний тест в умовах постійних обстрілів і повітряних тривог.
Як не дивно, за таких умов, чи не в кожній школі випустили по 5-10 медалістів. А нині вдалося навіть провести для дітей випускні вечори. У Харкові знайшли укриття, де і привітали випускників. Побажала їм наснаги й наша Світлана Шекера.
Випускники фотографуються разом і трохи нервують. Кажуть, через онлайн-навчання декого з класу не бачили ну дуже давно. Та й свій випускний, уявляли інакше.
Марія Рахманіна, випускниця:
Звичайно, я уявляла його собі інакшим, не в підвалах, без цього всього. Але це краще, ніж я уявляла. Я думала, що навіть нічого не буде, ніякого заходу, але Харків - незламний город, який створює все, що захоче. Тому це дуже гарна можливість хоча б так, у війні, у таких становищах якось це зробити.
На випускницях доволі скромні вбрання. Бо й не готувалися зарання, невідомо було, чи відбудеться випускний взагалі. Уляна визначилася вмить - вдягла вишиванку.
Уляна Черкашина, випускниця:
Я була трохи на заході України, буквально, напевно, місяць, в них є така традиція постійно вдягати у неділю вишиванки, мені це дуже сподобалося, мені захотілося на випускний також бути в вишиванці.
І ще однієї традиції все ж дотрималися. За успішне навчання - медалі. І ще окрему нагороду за незламність. Випускники зізнаються, хоч і витримали все, та постійні повітряні тривоги, обстріли й відключення світла таки дошкуляли. Тяжко було і вчитися, і готуватися до мультипредметного тесту.
Дарія Кріпеньова, випускниця:
Я вже його склала, але загалом мені це дуже заважало, бо не було світла, от особливо там десь з березня - ось цей період, коли найбільше треба готуватися, от дуже так морально не дуже себе почувала. От, але я склала. Нормально, все добре. Як я готувалася, як розв'язувала, так в мене і вийшло написати.
І тому, що все вийшло, багато хто завдячує своїм батькам. Які й павербанками забезпечували, і слова підтримки знаходили.
Юлія Іванілова, мати випускниці:
- Що ви їй говорили? - Що вона в нас найкраща, що вона все зможе, що в неї все получиться. Ми її підтримували й підтримуємо й зараз, звичайно.
На урочистості зібрали лише медалістів - місць в укритті обмаль. Та відмінників щороку, як не дивно, більшає, кажуть педагоги.
Максим Тристапшон, директор ліцею:
Я вважаю, що діти Харкова зараз самі сильні, тому що не кожна дитина, перебуваючи в Харкові, під час обстрілів так могла б вчитися, тому вони дуже психологічно сильні. В них уже великий плюс перед іншими дітьми.
Не обійшлося і без шкільного вальсу. І хоча танцювало лиш кілька пар, урочистості це не применшило. Випускники кажуть, і аАсу готувати танець не мали, і репетирувати не було де - не в усіх школах є укриття.
Ким хочуть стати - випускники діляться мріями: перекладачами, психологами, програмістами, архітекторами... Та військовими. І майже всі, з ким ми спілкувалися, хочуть лишитися навчатися в харківських вишах. Щоб далі жити й відбудовувати свій незламний Харків.
