Майже втратив зір, але не оптимізм: історія бійця [ Редагувати ]
Він бачить лише на 2%. Та попри це навчається, займається спортом, бере участь у змаганнях та мріє про власну справу.
Ветеран російсько-української війни Євген Дорожко з Черкас став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Під час бойових дій на Донеччині був тяжко поранений і майже втратив зір. Але не оптимізму. Про свої плани розповів нашій знімальній групі.
Євген тренується по кілька разів на тиждень. Рухається впевнено, і не одразу помітно, що чоловік стріляє наосліп.
Ветеран прислухається до голосу тренера і власних відчуттів тактильного прицілу - це спеціальна установка, щоб коригувати влучність пострілу.
Євген Дорожко, ветеран російсько-української війни:
Закриваю очі, щоб ніхто не думав, шо я використовую зір, і коли я відчуваю тактильно, це прицілює - роблю коригування з поставою і...
- Якщо не по місцю ми попали, то будемо робити поправку, вона крутиться вгору вниз, вліво і вправо (стріляє) ось, бачите, 7 зверху було, і попередня стріла так, тобто вже можна робити трішечки поправку вниз.
Євген Дорожко - ветеран російсько-української війни. На захист України став у перші дні повномасштабного вторгнення. Під час бойових дій на Донеччині був тяжко поранений та майже втратив зір.
Євген Дорожко, ветеран російсько-української війни:
У мене 2 відсотки на одне око, одне повністю не бачить, зоровий нерв перебитий, а другий надірваний, і шрамова сітківка, чіткості немає, завжди похмуро.
Під час реабілітації чоловік почав активно займатися спортом, а два місяці тому захопився ще й стрільбою з лука.
Євген Полін, тренер:
Він дуже наполегливо працює, він з першого тренування сказав: хочу показати себе на європейському рівні, в мене дуже великі ставки на нього, бо я бачу, як він старається і того хоче, а якщо він хоче, то він доб'ється свого.
Протягом тижня у чоловіка понад десяток різних тренувань. А ще навчання в університеті. Євген здобуває фах вчителя фізкультури у спецзакладах. Коли вдається трохи перепочити, йде на прогулянку разом з дружиною. Саме вона допомогла адаптуватись до цивільного життя після повернення з фронту.
Євген Дорожко, ветеран російсько-української війни:
Те, що було уже залишиться у спогадах, і воно залишиться назавжди, над цим не треба зациклюватись, впадати в депресію, в самотність. Спілкуйтесь, розмовляйте, де, шо почуєте, приходьте, діліться тим, шо накипає, не залишайтесь на самоті.
Після поранення Людмила була поряд з чоловіком щохвилини. А тепер радіє його успіхам.
Людмила Дорожко, дружина ветерана:
Він - молодець наскільки, що за дуже короткий час він адаптується до життя, соціалізується, якщо раніше ми їздили лише на машині на курси, тренування, то зараз це людина, яка бере тростинку і їздить у громадських транспортах.
Нині Євген чекає на результати відбору до національної збірної для участі в Іграх Нескорених та міркує про відкриття своєї справи. І сподівається, що його приклад надихне й інших хлопців не здаватись навіть попри тяжкі поранення.
