Тричі ходив до військкомату, щоб потрапити на фронт: історія бійця [ Редагувати ]
Він тричі ходив до військкомату, щоб потрапити на фронт, бо сам обмежено придатний за станом здоров'я, та ще й має трьох дітей. Боєць Нацгвардії на псевдо "Лом" за 2 місяці став командиром відділення, за рік - із рядового виріс до офіцера. Воює і нині. А от із колишніми друзями, які ховаються, каже, після війни матиме серйозну розмову. З бійцем Нацгвардії поспілкувались наші кореспонденти.
Його служба почалася наприкінці березня 2022-го.
Сергій, позивний "Лом", боєць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії:
Мене не брали. Обмежено придатний. Троє діток, багатодітна сім'я. З 4-го разу я потрапив в Нацгвардію.
Перше "бойове хрещення" пройшов під Балаклією. Разом із побратимами тримали оборону, щоб окупанти не посунули далі на Зміївську ТЕЦ. Хоча розуміли: ворог переважає і в техніці, і в живій силі.
Було страшно, обстріли майже не припинялись. Танчик работав, міномети работали. Ну, 68 діб в окопах просидів. Розвідка доповідала, що Балаклія, там понад сто одиниць техніки стояло, ну, а у нас озброєння тоді ще не було дуже багато. Були автомати, гранати, РПГ, пару танків. БМП.
Та найважчий свій бій Сергій прийняв під Кремінною. Там ворог атакував безупинно. За ту оборону боєць і отримав орден "За мужність" третього ступеня.
Коли був прорив, почався хаос. Ніхто не розумів, що робити, ну, я взяв командування на себе. Повів людей вперед, закріпились на рубежі, дали відсіч ворогу, потім 5 діб ми просиділи у звичайних ямках, ще тоді не було там окопів, розпочали окопуватися. Набоїв було не так багато. Раз 5, може, більше, вони питались прорватися, ну ми дали відсіч.
У Серебрянському лісі Сергій з гранатомета підбив ворожий БМП. За рік із простого рядового він став офіцером. Його підлеглі кажуть: добре, коли твій ротний був поруч в окопах на передовій і знає, як це не здавати позиції.
Дмитро, позивний "Масляниця", боєць 5 Слобожанської бригади Нацгвардії:
Коли треба бути вимогливим, він вимогливий. Коли хлопцям от буває назустріч надо піти, там увал вибити, там день народження у когось, він піде й доб'ється за кожного бійця. Людей він жаліє. Ніколи, так сказати, не відправить їх на вірну погибель. Такого ніколи не було й не буде.
Сергій і зараз допомагає побратимам облаштовувати бліндажі.
Це бліндаж, побудовано власними руками. Вже, мабуть, 15-й за цей рік. Дуже складно все щас, ну, хлопці стараються. Спальні місця робляться, буржуйка буде стояти. Буде тепло. Він ще не закінчений. Чим глибше закопаєшся, тим цілішим будеш.
Два роки на війні втомили, не приховує боєць. Та впевнено каже: і зараз вчинив би так само, як на початку повномасштабного вторгнення.
Сергій, позивний "Лом", боєць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії:
Я вважаю, що кожен повинен прийти й допомогти армії всім, чим зможе. Може він варити картоплю, пускай варить картоплю, може він бути водієм, хай буде водієм, але ухилянтів багато і нам тяжко зараз. Була б, може, зміна якась, щоб ми побули трохи вдома, теж було б гарно. Якби було б більше людей у нас.
Вдома на Сергія чекають дружина, донька і сини. Чоловік каже: хоч і має вже офіцерське звання, та мріє про спокійне мирне життя на Харківщині, де хоче збудувати будинок і більше ніколи не брати до рук зброї.
