Як працювати з дітьми з розладами аутичного спектра: поради від перукарки з дослідницько-науковим досвідом [ Редагувати ]

Олена Харюкова вже 10 років працює з особливими дітьми. Перукар-стиліст знайшла власний підхід до дітей з розладами аутичного спектра. Свій практичний досвід Олена описує та публікує в наукових журналах та ділиться порадами з колегами з American Barber Association. Спочатку Олена стригла таких хлопчиків і дівчаток в Одесі, а тепер приймає особливих клієнтів в США. Сюди вона переїхала з початком повномасштабного вторгнення, і зараз мріє створити власний салон краси, де буде приймати дітей з аутизмом.

Олена поділилась з редакцією своїм досвідом і дала поради, як краще поводитися з дітьми з аутизмом.

Хто така Олена Харюкова

Олена є автором публікацій та статей у низці наукових журналів. Важлива тема її досліджень – як саме перукар має працювати з дітьми із розладом аутистичного спектра. Олена описує свій 10-річний практичний досвід для наукових робіт. Її поради та методики можуть стати у пригоді багатьом, хто цікавиться темою РАС.

Також вона є учасником професійних асоціацій – наприклад, American Barber Association. Це американська організація перукарів-професіоналів та експертів, які мають Американську ліцензію.

Як поводитися з дітьми з аутизмом: поради Олени Харюкової  

Моя мама була талановитим перукарем. Вона завжди мала багато клієнтів, і я з дитинства спостерігала за її роботою. Пам'ятаю, як одного разу привели до неї на стрижку хлопчика. Він з самого початку не хотів стригтися, тому батьки тримали його силою. У мене був шок. Потім мені розказали, що у хлопчика аутизм.

Я думала, що якщо виросту та стану майстром – точно не буду так працювати. І дотримуюсь слова. У мене були десятки незвичних клієнтів, і до всіх я мала підхід: діти ніколи не плакали та не кричали. Тому вже знаю, як можна та не можна поводитися, і можу сформулювати поради.

1. Зберігати спокій.

Я завжди зберігаю внутрішній спокій. У мене довіра до таких дітей, бо вони це дуже відчувають. Якщо ти дитину боїшся – вона теж тебе боїться. Такі діти відчують твою тривогу або переживання, тому я йду до них зі впевненістю. Завжди має бути внутрішня установка, що це звичайна дитина. Ніяких думок, що дитина хвора, я її жалію та швидше хочу вже підстригти.

Для мене це звичайна дитина, якої просто потрібно трохи більше терпіння та уваги.

2. Говорити чітко та бути готовими повторити.

Факт: багато людей з аутизмом не здатні фільтрувати звуковий потік і не здатні відокремити шум фону від мови. Коли є одразу кілька звуків – шум вулиці, лай собаки, музика, розмова – все це може просто злитися в єдинеціле для людини з РАС. Тому почути, що саме говорить та чи інша людина, може виявитися складним завданням.

Ми спілкуємось з такими дітьми спокійно, врівноваженим тоном, чіткими словами та реченнями. Ми маємо розмовляти як з усвідомленою дорослою людиною. Не треба не щиро посміхатися, сюсюкатись – вони це не люблять. Дитина, швидше за все, не зможе стригтись у такого майстра.

3. Знайомство – обов'язково.

Коли до мене приходить особлива дитина, спочатку я вітаю її. Ми проходимо етап знайомства: «Привіт, я Олена. Я буду твоїм майстром сьогодні, буду тебе стригти». Максимально просто.

Знайомство вкрай важливе. Дитина має бути в курсі, що саме відбувається. Тому що тривога при аутизмі тільки зростає, якщо не вистачає інформації про найближчі дії або заплановані зміни. Навіть дошкільнят навчають планувати та розуміти плани – це важливо.

Ще я ніколи не спішу одягати на дитину накидку та одразу брати ножиці. Я собі спокійно працюю, щоб клієнт адаптувався і звик. Я навіть не завжди одягала накидку на свого маленького гостя.

4. Ніяких гучних інструментів.

Я не використовую гучні інструменти. Можу, наприклад, взяти машинку і показати дитині: «Дивись, цією машинкою я зазвичай стригу діток». Можу включити її на відстані, не біля скроні або голови, і якщо дитина реагує спокійно – ми починаємо стригтись.

Якщо дитині не подобається, вона починає застосовувати руки, аби захистити себе – я одразу припиняю. Ніякого звукового насилля! «Окей, ми не будемо робити це машинкою». Тому все ж таки найчастіше я стригу таких діток просто ножицями.

5. Мінімум фізичного контакту.  

Діти з аутизмом не люблять, коли їх чіпають. Мінімум дотиків! Ми не чіпаємо цих дітей за ручки, за ніжки, не намагаємося їх наполегливо крутити в кріслі. Можна з дозволу батьків включити мультик, який любить дитина. Або відео, яке її заспокоює.

У мене є хлопчик, який обожнює дивитися автоперегони, тому стрижка проходить непомітно. Може кілька разів подивитись на мене і все. Але все індивідуально і тільки з дозволу батьків.

Важливо розуміти, що аутизм – це не хвороба, це такий стан. Більшість аутистів просто потребують уваги, терпіння та турботи.

В Україні тема професійної поведінки перукарів з малюками з аутичним розладом майже не обговорюється в публічному просторі.  

У США заведено допомагати таким людям. Є центри підтримки, є заклади зі спеціальною терапією. Діти з аутизмом, які живуть в Америці, мають повноцінне майбутнє. І саме в США я відчуваю, що мій 10-річний досвід необхідний та може допомогти багатьом колегам. Саме тому зараз я пишу дослідницькі роботи та готуюсь до відкриття власного салону краси для дітей з аутизмом.