У Харкові відкрили виставку "Харків Сковороди у портретах та міських пейзажах" [ Редагувати ]
Харків очима Григорія Сковороди. До 230-річчя від дня смерті філософа дослідник історії Слобідської України хотів укласти книгу, але з'ясувалося, що ілюструвати її нічим. Світлин чи зображень будівель Харкова часів Сковороди просто не існує. Так само майже не лишилося споруд 18 століття в сучасному Харкові. Тож художники-реставратори рік відтворювали зображення будівель та вулиць міста за історичними описами. І з того вийшла ціла виставка про місто, яке ніхто з сучасників таким не бачив.
Таким побачив Харків Сковорода, коли прийшов сюди 1759 року. Українського філософа тоді запросили викладати в Харківському колегіумі.
Андрій Парамонов, дослідник історії Слобідської України:
Яким він його побачив, ну, на цій картині здалеку все дуже добре, ну, здебільшого, звісно, дерев'яний Харків, але є Успенський кам'яний собор, що з Олександрівською дзвіницею, Покровський собор, монастирський, кам'яна бібліотека, будівля колегіуму, де навчалися студенти і викладав Сковорода.
Місто було геть не таким, як нині. Без бруківки та найменшого благоустрою.
Андрій Парамонов, дослідник історії Слобідської України:
Чому зображені тут свині, тому що їх дуже багато було по всьому місту. Тобто в цитаделі-фортеці, звісно, їх не було, тому що там стояла охорона, і не пропускала навіть більшість людей, на повозках і все, там щось регулювалося. А все інше, по місту от гуляла купа свиней, бродячих собак, домашніх собак. І багато було і бруду там різного, там не тільки навозу, але і там могли зустрітися якісь там дохлі собаки, кішки, тобто все це було на вулицях міста.
А це місця, де Сковорода працював.
І тут була бібліотека, в бібліотеці якраз працював Сковорода. Це будинок колегіуму, навпроти нього були три ряди, три будівлі в ряд стояли. Це келія монастирська, де якраз жив в одній з келій Сковорода, а поруч вже там в 70-ті роки викупив територію колишньої полкової канцелярії купець Артемій Карпов і почав будувати свої власні будівлі там. І в нього бував Сковорода - це відомо по листах, тобто він тут пиячив з іншими купцями міста Харкова.
У губернаторському палаці Григорій Савич подавав прохання продовжувати викладати в інших класах. А з цієї поштової контори відправляв кореспонденцію.
Андрій Парамонов, дослідник історії Слобідської України:
Також звідси він міг виїжджати, скажімо, в якусь там подорож по території Харківського намісництва або за нього, тому що ходити пішки старій людині вже було важкувато. Тому що тут можна було отримати коней, якийсь екіпаж.
Бо документальних фотографій 18 століття не було взагалі. Малюнків збереглося дуже мало. Оцей губернаторський палац - чи не єдина будівля, яка за 250 років не була зруйнована чи перебудована і її можна було малювати з натури.
Зараз це будівля Університету Харківського на вулиці Університетській. І практично він зберігся майже повністю з того часу до наших днів, і того я туди з'їздив, зробив там замальовки.
Ось так у 18-му столітті виглядав в'їзд до міста. Нині це самий центр Харкова біля театру Шевченка.
Перший форштадт так званий. Були вали і був рів викопаний в землі. Це другий форштадт, а перший форштадт там вали видно, там, де Успенський собор зараз.
До цього часу збереглися Покровський та Успенський собори. А от решту, приміром, губернську аптеку чи колегіум художник відновлював за архівними письмовими описами й кресленнями.
Артем Погрібний, художник-реставратор:
Були плани, на яких були зображені ці церкви, там були описи. Це дзвіниця Дмитрівської церкви, тоді це була там околиця міста зовсім, на старих гравюрах теж видно верхи цих церков. От і вже іншої частини вже згідно з планом ми відновлювали так як є.
Без бруківки, але вже з великими кам'яними будинками, і головне, власним гонором. Харків був улюбленим містом Сковороди наприкінці його життя. У своїх байках Сковорода зображував Слобожанщину, як єдине у світі місце, де можна душевно поговорити.
Ольга Бондар-Різниченко, провідна фахівчиня Харківського літмузею:
В одному з останніх листів до Коваленського якраз і латиною "Орація до Бога за місто Харків" написана і перекладена, де він називає це "містом Захарія", яке має "Коли прокинуться твої очі", тоді місто буде справжнім сонцем. Я як харків'янка інтерпретую для себе Харків як те відновлення ось такої автентичної України, яке має звідси вийти.
