Критична ситуація у Покровську: як ЗСУ стримують навалу [ Редагувати ]
Ворог продовжує тиснути на Покровському напрямку. Через стрімке просування росіян і загрозу масованих ударів у самому Покровську скасували евакуаційний потяг. Єдина можливість виїхати - скористатися автотранспортом.
Ситуація - критична, ворог уже менш ніж за 10 кілометрів від агломерації Покровськ-Мирноград. Наші бійці намагаються стримувати ворожу навалу. Одну з ділянок утримує 110 бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Хлопці зараз потребують дронів для розвідки й корегування. Допомогти їм може кожен із нас, долучившись до нашого збору. Його реквізити у матеріалі нашого воєнкора Станіслава Кухарчука.
Так зараз звучить Покровський напрямок. Захопивши найбільші села та селища, росіяни рвуться до великих міст. Перед російською піхотою вже традиційно іде вогневий вал…
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
От так от зараз виглядає місто Мирноград - це Покровська агломерація… Буквально через кілька кілометрів Покровськ. Як бачите, сюди вже дістає ствольна артилерія, хоча півтора місяця тому місто було відносним тилом… І фронт просувається все ближче і ближче сюди… На жаль.
Мирноград, так само як і Покровськ, потерпає від щоденних авіаударів. Міста спустошені, люди з них виїжджають, майже всі магазини й кав'ярні зачинені. А наші бійці готуються до оборони. Ворог зовсім близько.
У передмісті Мирнограда - нестерпний сморід. Навколишні посадки палають після обстрілів.
Ще місяць тому росіяни рвалися до траси Костянтинівка-Покровськ, але уперлися в нашу оборону на панівних висотах під Воздвиженкою. Тоді ворог почав наступ лівіше, розширюючи свій плацдарм. За цей місяць росіяни змогли просунутися майже на 20 кілометрів. Там, де вони не можуть пробитися піхотою - б'ють КАБами та ракетами. Тутешні села порожні й в руїнах…
Село Олександропілля - сім кілометрів від лінії фронту. Сюди дістає російська артилерія, тож людей тут майже немає. Фермер Олександр та його сусід - єдині відчайдухи, які намагається вижити під цілодобовими обстрілами. Кидати господарство - чоловік не хоче.
Олександр - житель села Олександропілля:
У мене техніка, у мене земля тут, куди я поїду?! Це все моє, я тут виріс, я це ніколи не покину. Зі своєї землі я тільки мертвий піду. - А кацап прийде? - А що… Як прийде, так і піде… Я в наших вірю.
Під покровом ночі група батальйону безпілотних систем висувається на позиції під Мирноградом. За хлопцями ворог постійно полює, тож дістатися місця, розвантажитись і замаскуватись пілотам треба якнайшвидше.
Сапер Сергій одразу кріпить до дронів уламкові боєприпаси. Росіяни припинили штурми великими колонами й атакують малими групами піхоти. Саме такі боєприпаси проти ворожих солдат - найефективніші.
Сергій - військовослужбовець 110-ї ОМБР ім. генерал-хорунжого Марка Безручка:
Здебільшого так… Якщо по посадці двійками, трійками біжать, то уламок дуже добре працює… Зараз стало складніше - РЕБів багато, але все одно намагаємось працювати, і непогано виходить.
Нічних ударних дронів у пілотів поки що нема. Тож працювати група починає, щойно дозволяє видимість. Перша ціль - російська бронетехніка, яка переміщується у ворожому тилу.
...Я не дуже добре бачу... Ні... Втрата... Штора.
Так звана "штора" - це російський РЕБ, який працює, здається, буквально скрізь. Прорвати ці невидимі загородження нашим захисникам складно. Тож втрати дронів через дію РЕБу бувають. І кожну з них Руслан переживає, мов власну поразку.
Руслан - військовослужбовець 110-ї ОМБР ім. генерал-хорунжого Марка Безручка:
Звісно, важко… По-перше, ти розумієш, скільки вони грошей коштують, що скільки іде сил, щоб зробити такий борт... Важко… Ти знаєш, на що він спроможний, а по факту через дію РЕБу цьому борту не повезло.
Щоби стримати російський наступ, пілотам доводиться постійно шукати дірки у куполі РЕБів. І у наших захисників це виходить. Ціль цього разу російські солдати на мотоциклі. Попри глушіння сигналу, Руслану вдається наздогнати й вразити. Перший знищений за сьогодні об'єкт присвячує побратиму.
Вдале полювання пілота ФПВ-дрона лише почасти залежить від його майстерності. Головне тут злагодженість і взаєморозуміння екіпажу. Хлопці втрьох прийшли до війська ще до початку повномасштабного вторгнення. Перед великою війною Володимир демобілізувався і планував їхати за кордон. Але пообіцяв: раптом що повернутись у стрій… І обіцянки дотримався.
Володимир - військовослужбовець 110-ї ОМБР ім. генерал-хорунжого Марка Безручка:
Я просто не можу кинути хлопців, кинути державу в такий скрутний момент… Як я людям просто в очі буду дивитись, коли я щось можу. Я до цього служив на контракті просто, і як я можу ухилитись від війни в такий складний час.
А час зараз украй складний. Особливо це відчувається на Покровському напрямку. Росіяни щосили намагаються прорватися. Тож роботи у пілотів щодня дедалі більше.
