Російським полоненим показали обстріл гуртожитку в Краматорську: чи змінилося їх ставлення до війни [ Редагувати ]

Краматорськ, місце чергового прильоту. В цей раз росіяни вдарили по гуртожитку. Утім, на місці застали цих двох - це російські військовополонені, які здалися, а тому й вижили. Старший з них - місцевий.

Володимир Полухін, полонений:

- Полухін Володимир Вадимирович - молодший сержант, санінструктор. Служив в 123 бригаді 3 мсб. - Ви звідки родом? - Я родом із Луганської області. Краснодонський район, селище Симекіно. Машиніст електровоза підземного - я шахтар. Це називається знищення - це я собі так думаю. - Як ви опинилися у російській армії? Добровільно, не добровільно? Ви контрактник чи мобілізований? - Мене мобілізували, а потім сказали підписуй контракт чи підеш у штурми. Довелося підписувати. Став контрактником. Контракт закінчувався у червні, думав, що відпустять. Але немає контракту - продовжують самі. - Як ви потрапили у полон? Нас вивела "пташка", ми вийшли на хлопців, які нас взяли в полон. Якось так. Я вийшов на хлопців, які там сиділи. Дякую, що не вбили, не пристрелили.

Молодший полонений - росіянин із Хабаровського краю. Він здебільшого мовчить, а коли розмовляє, то дуже по простонародному, розказує про реалії російської армії.

Ти не пішов - відправляють у штурмову, а якщо підеш і на півдорозі скажеш: все, я не можу, все, я більше не піду - лякають, коміком, снарядом, зараз інші тебе завалять, типу роби, що кажуть або помреш.

Полоненим показують розбитий гуртожиток, щоб вони, як військові, могли наочно побачити - українських військових тут не було. А те, що вони роблять, - терор цивільних. Одразу в них й питають, як би вони тепер хотіли жити.

- Сидів би собі вдома і нікуди не рипався, я просто зрозумів, що пошкодував, що сюди прийшов. Там теж не цукор, постійно гавкають, матюкають тебе, і нічого ти не вдієш. Краще б я жив при Україні, а не як зараз. Тоді принаймні все було нормально. Люди не гинули, знайомі були всі живі. - У вас багато знайомих загинуло? - Так, багато? - Чому? Пішли самі? - Мобілізували, тоді у 22 році була мобілізація і забирали всіх, мене з катарактою забрали. Багато хто був з 2 групою інвалідності і третьою, придатний і йди служи - все.

І як вони тепер ставляться до війни.

Володимир Полухін, полонений:

Війна, яка тут відбувається, це дурість. Чистої води, як мені здається, винищення народу. Що я ще можу сказати? Тікайте хлопці, хто може, від цієї війни. Війна, СВО, там рекламують, а немає нічого хорошого. Тут я на собі перевірив, потрапив у важку ситуацію, ось аби додому дістатися. Так що не йдіть на цю війну, нехай хоч усе погано буде в житті.

Після прогулянки військовополонених повертають в місце їхнього тримання. Вони добровільно здалися в полон і співпрацюють, тож їхні права охороняються конвенціями, яких Сили Оборони дотримуються.