У Монреалі звільнені з полону розкрили свої історії стійкості [ Редагувати ]
Конференція в Монреалі цілком відповідає своїй назві "Людський вимір". Справжнім виміром стійкості українців та жорстокості росіян стали, зокрема історії колишніх військовополонених, які прозвучали на полях форуму. Історії про тортури та приниження.
Про російський полон розповів учасникам і Максим Колесніков - чоловік із яблуком. Так його прозвали після обміну в лютому 2023 через фото, де колишній бранець уперше за багато місяців тримає в руках фрукт.
На його думку, міжнародний тиск може поліпшити умови українців у російських в'язницях. І це стосується не лише військовослужбовців, а й цивільних. Визволяти яких найважче. Продовжить Анастасія Пелешок.
Змарнілий Максим Колесніков уперше після російського полону куштує яблуко. Ці кадри, зроблені взимку 2023 під час масштабного обміну бранцями, стали ще одним символом російсько-української війни. До 24-го лютого Максим працював у ресторанній сфері, з 2014-го був учасником АТО. З першого дня вторгнення обороняв Київщину.
Максим Колесніков, звільнений з полону:
Підрозділ знаходився в оточенні майже три тижні, у нас були бої, і після одного з них, коли до нас зайшла техніка ворожа: чотири танки й великі сили, а нас було менш як 80 людей, після того, як зникнула доволі помітна кількість людей і не залишилось протитанкової зброї, командир прийняв рішення про здачу у полон.
У російській неволі захисник пробув одинадцять місяців. Схуд на понад 20 кілограмів. Про жахливе ставлення росіян до українців Максим розповідає, уникаючи деталей.
Максим Колесніков, звільнений з полону:
Все зрозуміло, що там відбувається по тому стану, в якому приходять люди, це і виснаження, і поранення, і численні ушкодження - це видно по людях.
росія повністю порушує усі норми щодо полонених, прописані у третій Женевській конвенції. Українська сторона, своєю чергою робить усе, аби повернути бранців додому. Або хоча б полегшити умови їхнього перебування у російських тюрмах, але цей процес - повільний.
Петро Яценко, прессекретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Це й економічний тиск, це сприяє тому, що бізнесмени, які ведуть бізнес з країною-агресоркою, іноземці не розуміють, що ця сторона є не гуманною, що вона порушує міжнародні норми й закони, і суспільний тиск - це дуже важливо, дипломатичний і медійний тиск - це дуже важливо.
Цивільні – найважча категорія для повернення - каже правозахисник та член групи документування воєнних злочинів росії Михайло Савва. Адже згідно з міжнародним гуманітарним правом, обміни можна проводити винятково серед військовополонених.
Михайло Савва, експерт центру громадянських свобод, член групи документування воєнних злочинів рф:
У більшості випадків цивільних українців, яких затримують на тимчасово окупованих територіях, їх затримують незаконно, там нема кримінальних справ, їх не порушують, їх просто кидають за ґрати, і це відбувається без підстав, якщо брати міжнародне право.
Людмила Шумкова – колишня цивільна полонена росії. У рідному Херсоні в липні 22-го вона потрапила у російську неволю через, так би мовити, родинні зв’язки. Племінник Людмили Олександр Шумков – колишній політв'язень – пробув понад три роки у виправній колонії у Тверській області. Після початку повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. На нього через родичів і намагалися вийти окупанти.
Людмила Шумкова, колишня цивільна заручниця росії:
Вся родина перебувала в цих фільтраційних списках ФСБ. 26 липня в тому місці, де ми переховувалися, прийшли окупанти, заарештували нас з сестрою, не застосовували фізичну силу, звісно, моральний і психологічний тиск.
Людмилу та її сестру – мати Олександра - російські загарбники протримали у полоні два місяці.
Людмила Шумкова, колишня цивільна заручниця росії:
Просто відпустили без жодних умов. Ти виходиш, в тебе нема грошей, ти не знаєш куди йти, у квартиру вони приходили в нашу, де ми постійно проживали, ще 12 квітня виламали двері, перевернули, робили обшук.
Людмила – юрист за фахом. Але вийшовши на волю, не знала, куди звертатися по допомогу на тимчасово окупованій території.
Людмила Шумкова, колишня цивільна заручниця росії:
Я тільки зверталася в поліцію з заявою про злочин і все. Зареєстрували справу, внесли в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань.
Зараз на основі правових знань та пережитого досвіду жінка допомагає тим, хто опинився в схожій ситуації.
Людмила Шумкова, колишня цивільна заручниця росії:
Зазвичай, звертаються, яким чином скласти цю заяву, щоб було безпроблемно довести факт позбавлення особистої свободи. На сайті Координаційного штабу можна зареєструвати особистий кабінет, внести всі необхідні відомості про особу, яка зникла безвісти.
Родичам, зниклих безвісти та полонених - важливо не мовчати. А звертатися до органів влади та громадських організацій.
Петро Яценко, прессекретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
У нас є рада громадських організацій при Координаційному штабі, треба долучитися туди, щоби мати можливість допомогти одне одному, допомогти отримати допомогу від наших фахівців, і, звісно, родини мають певні засоби впливу на те, що відбувається з їх рідними, є можливість їхати в країні Європи, в інші країни, очільники яких мають вплив на рф.
Постійний інформаційний тиск на російську федерацію – метод дієвий, переконаний і колишній військовополонений Максим Колесніков.
Максим Колесніков, звільнений з полону:
Коли були якісь перевірки або якісь навідування, так-от на той період перевірки трошки покращили харчування, знаєте, для людини, яка це не пережила - це звучить доволі так, ну, трошки покращили харчування, а там зайва картопелька грає велику роль, тому що хоча б на пару днів в тебе міняється це постійне жахливе почуття голоду.
У канадському Монреалі, де триває міністерська конференція, присвячена, зокрема, звільненню полонених і депортованих, Максим приїхав, аби закликати міжнародну спільноту допомогти з лікуванням тим, хто пройшов пекло полону і потребує реабілітації.
Максим Колесніков, звільнений з полону:
Лікарні перенавантажені й військовими, і цивільними, і чим більше їх можна буде лікувати за кордоном після поранень, тим краще - це одна з історій, чим можуть допомогти наші союзники.
На думку захисника, такі майданчики - найкращий спосіб нагадувати світу про жахіття російського полону, аби міжнародна спільнота тиснула на росію і допомагала в поверненні додому кожного українця.
