Окупанти обстріляли Нікопольщину: загинули працівники залізничного депо [ Редагувати ]
Ворог завдав удару по залізничному депо на Нікопольщині. Загинуло двоє працівників, ще троє поранені. І це не єдині жертви від атак російської федерації. Цього тижня під час артобстрілу убито медика. Ворог накрив вогнем місцеву амбулаторію. Докладніше у наступному матеріалі.
На робочій зміні, близько 3-ї години дня, просто у дворі амбулаторії російська армія вбила 30-річного сімейного лікаря Олександра. Його світлина досі на стенді закладу. Колеги розповідають, дружина медика теж тут працювала, зараз у декреті, без батька окупанти залишили двомісячну дитину. Ворог ударив з артилерії.
Надія Соколова – старша медсестра амбулаторії:
Лікар, який загинув, він був на вулиці. Можливо, він виходив, балакав телефоном, виходив давати консультації, бо у нас зв'язок не дуже, а на вулиці краще. Я думаю, він виходив когось консультувати, бо був так легко одягнений.
У робочому кабінеті поранень зазнала ще одна лікарка, її стан стабільний. Як в операційних, так і на подвір'ї амбулаторії, кипить робота: ліквідовують наслідки обстрілу. Вибухова хвиля винесла всі вікна й двері, упала стеля.
Надія Соколова – старша медсестра амбулаторії:
Пошкоджені усі вікна, а це більше 20, деякі двері, стеля, кондиціонер, техніка начебто вся ціла.
Плівкою та листами ОСБ затуляють вибиті шибки і нікопольці, які живуть неподалік. Вибухова хвиля пошкодила і їхнє помешкання. У мить атаки пані Ніна була вдома.
Ніна – жителька Нікополя:
Я саме була на кухні. Воно як бахнуло, я аж закричала. Не думала, що на балконі, вікна всі цілі, а потім, думаю, дай-но гляну. А на балконі скло вибите.
Вікна повилітали у трьох багатоповерхівках. З будівельними матеріалами постраждалим допомагають благодійники. У черзі по допомогу - пані Тетяна. Жінка каже, у цьому районі Нікополя порівняно тихо. Вибухи чують, але вони далеко, окупанти вдарили по їхнім будинкам уперше.
Тетяна – жителька Нікополя:
Я була на кухні, почула вибух і побачила з кухні, що летять шибки. Я зрозуміла, що з балкона – це торець будинку.
російська армія обстріляла мирне місто тоді, коли на вулицях досить людно. Поранено трьох людей. Нікопольці ховалися, хто де міг.
Открилось, я сюди впав, воно дверми придавило, осьо трохи покоцало.
Через щоденний вогонь з артилерії та атаки ворожих дронів у Нікополі вже не лишилося цілих вікон у багатоповерхівках. Посічені осколками фасади. Сергій, попри небезпеку, намагається вести підприємницьку діяльність – тримає магазин. Прибирає наслідки нещодавнього обстрілу. Запевняє, працюватиме і надалі - на зло ворогові.
Сергій – підприємець:
- Кришу пошкодило, я вже зробив. Віка, зараз поїду вставляти скло й двері. - Чи не страшно продовжувати та навіть розширювати бізнес, коли у нас тут таке пекло? - Дуже страшно, але якщо нічого не будемо робити, то буде ще страшніше.
Кількість понівеченої інфраструктури у місті вже йде на тисячі. Але люди й далі живуть тут і працюють. У Нікополі нині близько 40 тисяч населення. І з міста не їдуть, бо вірять:
Ніна – жителька Нікополя:
Буде кінець війни. Буде перемога, наша перемога. Отак будемо жити.
