Мер Варшави та директор Інституту національної пам'яті позмагаються за посаду президента Польщі [ Редагувати ]

Передвиборчі перегони у Польщі, де у травні 2025 року відбудуться президентські вибори, набирають обертів. Правляча партія та опозиція визначилися з кандидатами у президенти.

У суботу правляча "Громадянська коаліція" підбила підсумки праймеріз та висунула своїм кандидатом популярного мера Варшави Рафала Тшасковського.

52-річний мер Варшави з величезним відривом випередив свого суперника-однопартійця - міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського.

У разі перемоги Тшасковського його однопартієць прем'єр-міністр Дональд Туск отримає президента-союзника, який не заважатиме ініціативам уряду, як це робить чинний глава держави Анджей Дуда. Він завершує свій другий термін і більше не може балотуватися.

Очевидним є прагнення Тшасковського продовжувати нинішній зовнішньополітичний курс Польщі, у тому числі щодо підтримки України. Нещодавно політик закликав владу країни переконати майбутню адміністрацію США, що відданість подальшій допомозі Києву "необхідна для стабільності на континенті".

З кандидатом визначились і в стані опозиції - у партії "Право та справедливість" Ярослава Качинського, позиції якої посилилися на тлі перемоги у США Дональда Трампа. На вибори іде 41-річний директор Інституту національної пам'яті Польщі (IPN) Кароль Навроцький, відомий своєю антиросійською позицією.

Крім того, про намір брати участь у виборах як незалежний кандидат оголосив спікер польського Сейму Шимон Головня. Засновник правоцентристської партії "Польща 2050" - один з партнерів Дональда Туска по коаліції. За прогнозами польського Centre for Public Opinion Research, Головня отримає близько 10% голосів.

Ще двох кандидатів - представника коаліції націоналістів та євроскептиків "Конфедерація" Славомира Ментцена та депутата Марека Якуб'яка (фракція "Вільні республіканці") можна зарахувати до аутсайдерів.

Зазначимо, що у Польщі глава держави відіграє незначну роль у формуванні політики та законодавства, однак має право накладати вето на законопроекти, ухвалені парламентом.