Покровськ палає: як наші воїни стримують ворога [ Редагувати ]
До подій на фронті. Ситуація під Покровськом стає дедалі критичною. Росіяни зараз намагаються відрізати оборонців міста від траси, яка сполучає Донеччину та Дніпропетровську область. До цієї дороги ворогу залишилось всього 5 кілометрів.
Одну зі смуг оборони там тримає 32 окрема механізована бригада. Хлопцям потрібна наша з вами допомога, їм катастрофічно не вистачає дронів-розвідників.
Тож команда "Подробиць" закликає вас долучитись до нашого збору на "пташки". Його реквізити далі в сюжеті з палаючого міста.
Реквізити збору ⤵️:
ПриватБанк: 5168 7456 0600 6408
PayPal: [email protected]
Під звуки вибухів і дзижчання ворожих дронів відбуваються ротації українських захисників на позиціях під Покровськом. Росіяни намагаються тримати місто під вогневим контролем, тому канонада тут лунає цілодобово.
Усі під’їзні шляхи до Покровська та навколишніх сіл росіяни тримають під контролем ударних дронів. Ними нищать будь-яку військову та навіть цивільну техніку. Саме місто постійно під обстрілами.
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
Один КАБ російський і мінус десять будинків на одній вулиці – це околиця Покровська. Вона менше страждає аніж середмістя, але все одно росіяни накривають його вогнем: і керованими авіабомбами, і артилерією… Ось ця канонада, яку ми зараз чуємо – це намагання ворога пробитися не в саме місто, а трошки південніше до траси Павлоград-Покровськ, і їм це майже вдалося.
Ситуація навколо Покровська щодень стає дедалі критичнішою. За даними мапи DeepState, росіяни поступово просуваються в бік траси, аби відрізати місто від Дніпропетровської області. Після захоплення села Котлине ворогу до життєво важливої магістралі залишилося всього 5 кілометрів. А це означає, що постачання продуктів, медикаментів та інших важливих товарів до Покровська з боку Павлограда буде, м’яко кажучи, ускладнене, а в місті ще залишаються майже сім тисяч цивільних.
Ці люди не виїжджали, адже сподівалися, що ворог до міста не дійде. Проте росіяни від міської забудови вже на відстані двох-трьох кілометрів. Сергій наполягає: навіть попри обстріли, виїжджати не буде. Невідомість чоловіка лякає більше за російські снаряди.
Сергій, житель Покровська:
Ніхто ж гарантії не каже, що там завтра буде добре. Сьогодні до Дніпра, завтра за Дніпро… Питання, де залишитися? Куди бігти? - Не знаю! - Ну, от і я не знаю… Оце ж, мабуть, і Бог не знає, як таке допустив.
Українські військові щосили намагаються не допустити подальшого просування росіян і тримають оборону в навколишніх із Покровськом селах.
Так, мінометники 32-ї механізованої бригади готуються до роботи. А її зараз під Покровськом у малої артилерії вистачає. Головне завдання - не дати ворогу накопичити сили для подальшого штурму. Стріляти мінометникам іноді доводиться навіть тоді, коли є загроза з неба.
Сергій у війську ще з початку повномасштабного вторгнення. Він боронив Куп’янськ, Торецьк, а зараз біля Покровська. Каже: тяжко, але бажання захистити країну переважає і страх, і втому.
Сергій, військовослужбовець 32-ї ОМБр:
Вражає те, що, може, цілий за два роки… Я не знаю, що вам сказати… Жахає те, що відступаємо – це понад усе тривожить. Назад, назад потрохи, здержуємо, а хочеться якось вже по шиї їм дати, тільки вже в атаці.
Критичність ситуації наші бійці розуміють. Тому не шкодують ані сил, ані засобів. Зупинити ворога біля Покровська – необхідно… Бо якщо місто впаде, росіяни зможуть розвивати наступ углиб країни.
Олександр, військовослужбовець 32-ї ОМБр:
Потрібно працювати... Ворог сил не жаліє, тисне. Вистоїмо, все буде добре.