"Полон убиває": у Чернівцях відбулася акція на підтримку полонених та безвісти зниклих [ Редагувати ]

"Полон убиває. Не мовчи". Під такими гаслами у Чернівцях відбулася акція-нагадування про полонених та безвісти зниклих захисників. Рідні героїв щонеділі збираються, аби привернути увагу громадськості та влади до бранців росії. Репортаж Ольги Лучек. 

Красивий, мужній, справедливий. На цих світлинах Тарас Безкоровайний, йому 31. В одному з боїв зник безвісти на Куп’янському напрямку, у селищі Дворічне. Востаннє мама Олена з ним спілкувалася 28 лютого. Пригадує, зазвичай, він не багатослівний, а того разу навпаки...

Олена, учасниця акції:

Він сказав, добре мамо, шо ви у мене є, а я йому сказала добре, синочок, шо ти у мене є і побажала, щоб він скоріше повернувся додому. У мене таке відчуття було, думаю, Боже, він такий малослівний, менший у мене, більш такий ласкавіший, я думаю, це щось, він ніби попрощався. Але гонила думки. Намагалася думати про хороше. Бо навіть у найтемнішу ніч просвітлюється світло і я надіюся, шо у мене буде світанок, після найтемнішої ночі для мене буде світанок. Я дуже чекаю свого сина.

На головній площі Чернівців - рідні українських захисників, котрі у полоні чи зникли безвісти. У кожного своя історія, біль та невідомість. У центрі - порожні стільці з кітелями та особливий стіл зі святковим тортом, канапками, чаєм та окопною свічкою. Інна не стримує гірких материнських сліз. У її сина Сергія сьогодні день народження, йому виповнюється 28 років. Уже пів року вона не має від нього жодної звістки.

Інна, учасниця акції:

Моє сонечко, 26 вересня він пішов на позиції і 27 вересня він рахується безвісти зниклим уже 24 року. Проходив службу у 214 спеціальному батальйоні Обфор на Курахівському напрямку на Донеччині. Дуже хороша, спокійна дитина, займався туризмом, спортивним орієнтуванням, має багато медалей.

З кожною новою такою акцією - людей, котрі шукають своїх воїнів, стає більше. Організатори закликають владу й громадськість без упину нагадувати світові, що "Полон - вбиває".

Анастасія Світковська, організаторка акції:

Полон вбиває не тільки фізично, а й морально, всі це розуміють і вбивають не тільки полонених, а і їхніх родин, які тримають руку на пульсі, на телефоні, вони чекають дзвінка, вони чекають на повернення своїх героїв додому і насправді можна навіть бачити таку тенденцію, що багато матерів, які чекають, вони дуже сильно хворіють, хворіють через стрес, так само як їх сини хворіють там в полоні.

До акції-нагадування, яка відбувається у всіх великих містах, організатори закликають долучатися усіх небайдужих.