"Цивілізаційне самогубство": Трамп пробуджує Європу від міграційного сну. Який вибір зробить Україна? [ Редагувати ]

Олександр Лучанінов, журналіст, Київ

Після приходу Трампа до влади Сполучені Штати різко змінили політику щодо імміграції. Чи стане це уроком для України, яка стикається з кризою робочих рук, мріючи про післявоєнну відбудову?

Мігранти для України: "економічний бум" чи катастрофа?

Процес мирного врегулювання російсько-української війни, ініційований президентом США Дональдом Трампом, активізував розмови про післявоєнну відбудову України. Перспектива сталого миру хоч і залишається непевною, проте вже не такою фантастичною, як раніше. Контури післявоєнної країни починають поволі проглядатися, і в них можна побачити як обнадійливі, так і доволі тривожні моменти.

Так, серйозне занепокоєння, з-поміж іншого, викликає стан української економіки, що зазнала втрат через окупацію територій, ворожі атаки та небачений після закінчення Другої світової війни відтік населення. Проблему браку робочих рук внаслідок демографічної кризи можна вирішувати по-різному. Шлях "здорової людини" – це, передусім, створення належних умов життя та праці для корінного населення, що спонукатиме українців повертатися з-за кордону та народжувати дітей. Водночас, у медіапросторі існує цілий пул пропагандистів масового завезення в Україну іноземних мігрантів, що нібито є чудодійною пігулкою для запуску економіки. Флагманом цього пулу є невтомна директорка Інституту демографії імені М. Птухи Національної академії наук Елла Лібанова, що минулого місяця повторила свою тезу про "неминучість" залучення мігрантів в інтерв’ю Центру протидії дезінформації при РНБО. Лібанова запевнила українців, що в разі "економічного буму" серед іноземців, які приїдуть в Україну, будуть не лише бангладешці, непальці, афганці чи вихідці з Середньої Азії, а й європейці. Проте притоку мігрантів із бідних країн, за її словами, нам також не варто боятися, адже це, мовляв, будуть "освічені, активні люди, які хотітимуть працювати".

Такі райдужні уявлення вже не розділяють громадяни країн Західної Європи та США, що пожили кілька десятиліть, сповідуючи парадигму мультикультуралізму та відчуваючи її вплив на власній шкірі. Наслідок цього досвіду – те, що боротьба з імміграцією, на даний час, стала найбільшим політичним трендом у західному світі, частиною якого прагне бути Україна. Найяскравіше його ілюструють масові депортації нелегалів у Сполучених Штатах, що розпочалися невдовзі після приходу до влади Дональда Трампа. Нова американська адміністрація, фактично, ставиться до засилля мігрантів як до загрози національній безпеці: іноземців вивозять з країни військово-транспортними літаками. З таким підходом можна не погоджуватися, але він не є безпідставним: за даними дослідницьких центрів, у США наразі перебуває близько 11 млн мігрантів без документів. Трамп обіцяє висилати щороку, щонайменше, мільйон – масштаб безпрецедентний, але, все ж, недостатній, щоб повністю розв’язати проблему, яка накопичувалася десятиліттями.

Дональд Трамп

 "Ми досягли межі": плоди міграційного експерименту в Європі 

Цікаво, що практику депортаційних літаків для небажаних іноземців вигадав зовсім не очільник Білого Дому. У вересні торік до таких дій вперше вдалися у Німеччині, яка раніше вважалася одним зі стовпів європейського мультикультуралізму. Депортаційні рейси для громадян Афганістану та Сирії, що мають судимості або доведені зв’язки з терористичними організаціями, були відповіддю німецького уряду на серію терактів, вчинених мігрантами з Близького Сходу. Мабуть, найгучніший стався 23 серпня 2024 року, коли 26-річний сирієць напав з ножем на відвідувачів фестивалю у місті Золінґені, вбивши трьох людей і ще вісьмох поранивши. Як з’ясувалося, нападнику раніше було відмовлено у наданні притулку, попри це – він не був висланий з країни та навіть отримував соціальні виплати від держави.

Стихійний меморіал на місці вбивства сирійським мігрантом трьох людей у німецькому Золінґені

Подібні теракти у Німеччині повторюються з такою частотою, що вже потрохи стають рутиною. Так, 20 грудня торік у Магдебурзі 50-річний громадянин Саудівської Аравії на повній швидкості протаранив автівкою натовп людей на різдвяній ярмарці. Внаслідок атаки загинуло п’ятеро людей, серед яких – 9-річний хлопчик. Новий прояв жорстокості стався 22 січня цього року у місті Ашаффенбург: 28-річний афганець, озброєний ножем, напав у парку на групу дитячого садка, важко поранивши двох дворічних дівчаток, одну дитину – смертельно. Жертвою також став 41-річний перехожий, що спробував втрутитися і, ціною свого життя, імовірно, врятував решту дітей.

Кожна така трагедія збільшує популярність "Альтернативи для Німеччини" та інших політичних сил, які будують свій порядок денний на антиіммігрантській риториці. На виборах 23 лютого колись маргінальна ультраправа партія отримала приголомшливий другий результат, поступившись переможцям – Християнсько-демократичному союзу – менш ніж на 2%. Під впливом таких змін у настроях виборців адаптують свої гасла і мейнстрімні політичні сили. Так, лідер ХДС, майбутній федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час своєї передвиборчої кампанії обіцяв повністю закрити кордони для нелегалів у перший день на посаді канцлера, а також повністю припинити пускати в країну громадян Сирії та Афганістану. "Ми бачимо перед собою наслідки 10-річної безладної імміграційної політики. Ми досягли межі", – заявив Мерц, реагуючи на теракт в Ашаффенбурзі.

Фрідріх Мерц

"Цивілізаційне самогубство"

Його слова резонують із заявами представників нової американської адміністрації, які застерігають Європу від "цивілізаційного самогубства". Цей термін вжив віцепрезидент США Джей Ді Венс, що в інтерв’ю від 15 березня розкритикував європейські країни за нездатність "захистити свої кордони". Як приклад він навів Німеччину, яка, за його словами, "сама себе знищить", якщо прийме ще кілька мільйонів мігрантів "з країн, які абсолютно культурно несумісні з нею". Венс додав, що країни Європи мають навчитися поважати власних громадян, які протестують проти засилля мігрантів, а не обмежувати їхню свободу слова. Раніше другий номер у команді Трампа згадав неконтрольовану міграцію під час промови на Мюнхенській конференції з безпеки 14 лютого, наголосивши, що вважає цю проблему найбільш нагальною для Європи. Він також заступився за християнського активіста зі Швеції, якого засудили за публічне спалення Корану. Суддя у цій справі визнав, що право на вільне висловлювання може бути обмежене у разі, якщо "існує ризик образи релігійної групи". На думку Венса, це свідчить, що демократія в Європі "відступає".

Віцепрезидент США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції з безпеки

Ситуація в Старому світі неабияк турбує американців. Президент Дональд Трамп ставить Європу у негативний приклад своїм виборцям, наголошуючи на необхідності обмежити імміграцію ("Ми не повинні закінчити як Європа!", – написав Трамп у соцмережі Truth 3 березня). У його команді прямо говорять: відхід США від Європи (і, на жаль, від України), принаймні частково, пов’язаний із недбалістю європейських лідерів у питанні міграції. Так, ще у вересні 2024 року наближений до Республіканської партії США аналітичний центр Інституту Гудзону (Hudson Institute) опублікував статтю "Зростання ісламізму в Європі негативно впливає на американські інтереси". Її автор – старший аналітик центру Метью Бойз – доводить, що країни ЄС за останні 20 років фактично стали одним зі світових розсадників радикального ісламу, і Сполучені Штати не повинні заплющувати на це очі. Так, лише у Франції за останнє десятиліття ісламісти скоїли понад 30 терактів – виконавцями у більшості випадків були мігранти. Ножові напади, такі як у Золінґені та Ашаффенбурзі, стали практично "щоденним явищем" у країнах Європи. У 2019 році у Європі (здебільшого, Франції) зазнали вандалізму близько 3 тис. християнських храмів, недільних шкіл та інших культових об’єктів. "Наївність і нерішучість лідерів НАТО та ЄС, які допустили зростання та поширення ісламізму, підриває їхню надійність як союзників США у протидії багатьом викликам, з якими стикається Глобальний захід. Це зменшує безпеку США та ускладнює нашу зовнішню політику", – робить висновок Метью Бойз.

Відповідь Європи на ісламізацію: опір чи капітуляція? 

Окремі європейські політики, такі як Мерц, починають усвідомлювати масштаби проблеми, яка, без перебільшення, справді загрожує самому існуванню європейської цивілізації, у фундаменті якої лежить християнська релігія. Натомість, інші лідери думок пропонують змиритися зі смертю Старого світу та, фактично, капітулювати перед наступом чужинців. У вересні торік багатьох ошелешила заява австрійського кардинала Крістофа Шенборна, який в інтерв’ю французькому католицькому журналу закликав "прийняти падіння Європи". Він зауважив, що "через 20 років європейське населення не буде таке як сьогодні". "Це неминуче, якщо звернути увагу на показники народжуваності у Європі, а також на імміграцію та зростання присутності ісламу", – наголосив кардинал. 

Кардинал Крістоф Шенборн

У той час як Ватикан закликає вірних до капітуляції, бути християнином у Європі стає небезпечно. У січні цього року правозахисна організація OIDAC представила звіт за 2024-й рік, у якому зазначила, що християни в країнах ЄС дедалі частіше стикаються з дискримінацією та насильством на ґрунті ненависті. Організація нарахувала майже 2,5 тисячі таких злочинів за рік, найбільше – у Франції, Великій Британії та Німеччині.

Вандалізм на стіні католицької церкви у Льйоені, північно-східна Франція

Правозахисники закликають Європейський Союз створити посаду "координатора із протидії антихристиянській ненависті". Аналогічний пост у структурі Єврокомісії існує з 2015 року, проте стосується він лише захисту прав мусульман. Очолює боротьбу з "ісламофобією" в ЄС француженка Маріон Лаліс. 13 березня вона заявила, що європейські лідери "підводять мусульман" і закликала країни Євросоюзу запровадити відповідальність за "ісламофобію", закріпивши відповідний термін законодавчо. Противники називають такі зміни "законом про богохульство". У разі їх ухвалення, де-факто буде криміналізована будь-яка критика ісламського віровчення.

Кінець наївності?

Проте, знову ж таки, не всі в Європі готові надалі підтримувати таку капітулянтську позицію. Зміни починаються на рівні національних урядів, куди потрапляють представники раніше маргінальних правих. Так, у вересні торік уряд Португалії запровадив нову систему видворення мігрантів, які перебувають в країні без дозволу, що включає створення спеціального підрозділу з питань іноземців і кордонів у складі поліції. Жорсткіші правила стосовно прибульців починають діяти і у Франції та Нідерландах.

Поступово "прокидаються" і чиновники Єврокомісії. Так, майже одночасно з проведенням "конференції проти ісламофобії", 11 березня уряд ЄС представив у Європарламенті проєкт нового регламенту, що, серед іншого, передбачає створення "центрів повернення" за межами блоку для депортації мігрантів – передусім, тих, хто перебуває на території Євросоюзу без законних підстав. Єврокомісар із внутрішніх справ і міграції Маґнус Бруннер на брифінґу для ЗМІ зазначив: "Ми намагаємося дати людям відчуття, що вони контролюють те, що відбувається в Європі". Він наголосив, що ігнорування проблеми імміграції керівництвом ЄС призводить до втрати політиками довіри громадян. Бруннер також назвав "неприйнятним" той факт, що четверо з п’яти мігрантів, яким було відмовлено у наданні притулку, все рівно залишаються в Євросоюзі. Єврокомісія пропонує втричі збільшити чисельність Європейської прикордонної та берегової охорони – до 30 тис. працівників, а також розширити повноваження правоохоронців щодо тримання нелегалів під вартою. 

Єврокомісар із внутрішніх справ і міграції Маґнус Бруннер

Чи вийде щось із нових ініціатив – покаже час. Але сам факт, що в Європі нарешті починають визнавати проблеми й шукати реальні рішення, свідчить про повернення здорового глузду.

Європа сьогодні платить ціну за свою наївність. Вуличний терор, демографічний хаос і політичний розкол – ось її нова реальність. Чи варто Україні повторювати цей сценарій? Ті, хто вмовляє нас "не боятися" масового заселення чужинцями, очевидно, не збираються жити в нових "багатокультурних" гетто, які можуть з’явитися в українських містах. Історія не залишає шансу на "потім". Досить однієї стратегічної помилки, щоб країна втратила контроль над власним майбутнім. Помилки сусідів мають стати для нас уроком, а не дороговказом.