Буча пам’ятає: як місто-герой чинило опір окупантам [ Редагувати ]
Міста-герої України. Цю почесну відзнаку Президент України встановив на початку повномасштабної війни для відзначення стійкості жителів окремих міст України. 24-го березня її отримало місто Миколаїв, а також Охтирка на Сумщині та Буча й Ірпінь на Київщині.
У Бучанській громаді за 33 дні окупації загинуло понад 600 цивільних. Усі вони - жертви воєнних злочинів кремля. Спогади та історії жителів, які чинили опір загарбникам - у сюжеті Романа Барашева.
Андрій Верлатий, начальник штабу Бучанського добровольчого формування територіальної громади:
Дуже багато було вбитих людей. Важко було бачити молодих хлопців. Лежав хлопчик, вбитий, снайпер вбив, а під ним лежали молоко, дитячі підгузки й пакет пельменів.
Володимир Щербинин, керівник ГО "Бучанська варта":
Вони йшли з Гостомельського аеропорту – колона йшла, сто сорок три машини, потім вона розділилася на пагорбі. Сто машин пішло в сторону Ірпеня, але там був вже взорований міст, а 43 машини пішло в нашу сторону.
Дмитро Гапченко, керівник справ Бучанської міської ради:
Не було світла, води, тепла. На виїзді із Бучі почалися масові розстріли цивільних, які намагалися виїхати. Під час окупації більшість було поранень від куль снайперів. Ще 33 людини знаходяться в полоні. Це цивільні люди, яких забрали в березні 22 року.
Бучанці помирали не тільки від куль російських снайперів. Життя людей у перші дні великої війни забирала відсутність води, ліків і медичної допомоги, а іноді голод. Відтоді минуло три роки, але очевидці досі не можуть забути побаченого.
Андрій Верлатий, начальник штабу Бучанського добровольчого формування територіальної громади:
Найбільше пам’ятаю – багато собак почали їсти людей. Запам’ятав одного собаку – великий білий алабай, який ходив і плакав біля людей, ходив і плакав. В нього дійсно лились сльози. Собака-вовкодав людей не їсть, а всякі шавки людей їли.
Андрій визволяв Бучанську громаду. Знайомить нас зі своїм побратимом. Той ще у 2014-му році створював батальйон "Айдар", а в перший день окупації Бучі організував військову операцію місцевих тероборонівців.
Андрій Верлатий, начальник штабу Бучанського добровольчого формування територіальної громади:
Володимир Петрович - людина, яка отримала важкі поранення, у нього були перерубані ноги чергою кулемета з БМП. Все, що нижче поясу, було перетворено в фарш.
Володимир Щербинин, керівник громадської організації "Бучанська варта":
Вони навіть не чекали, бо їхали, сміялися, співали пісень, думали, що вони вільно проїдуть через наше місто.
Захисників Бучі тоді не налякали ані колони броньованої техніки, ані озброєні окупанти.
Володимир Щербинин, керівник громадської організації "Бучанська варта":
Тут хлопці наші закидали БМП коктейлями Молотова, а там на перехресті хлопці відкрили вогонь із БТРа.
Та сили були нерівні, а тому й бій - недовгим.
Володимир Щербинин, керівник громадської організації "Бучанська варта":
Вони почали стріляти по всьому, що бачили. 2 кулі мене настигли ззаду, одна попала сюди. В тому бою, 27 числа, один загиблий і п’ятеро поранених.
Близько 4-х тисяч зруйнованих і пошкоджених будівель – за три роки в Бучі вже позбулися більшості наслідків так званого "братського освобождения".
Дмитро Гапченко, керівник справ Бучанської міської ради:
Близько 95% вже відновлено, залишається питання приватних садиб, які були повністю зруйновані.
Та Бучанська громада досі під ворожим прицілом. Ось кадри після однієї з недавніх шахедних атак.
- Дуже потужний вибух, все посипалось. Жив і здоров, але постраждала донька і її чоловік. – У мене тут батьки поруч живуть, і вони сказали, що впав "Шахед". Приїхала, допомагаю. Всі приходять, сусіди, хто поруч живе. Частини забору металевого просто залетіли в вікно, дякувати Богу, що не було там дівчини, яка в цій кімнаті живе.
Дмитро Гапченко, керівник справ Бучанської міської ради:
Випробування ми пройшли завдяки згуртованості й допомозі один одному. Всі намагалися бути корисними один одному.
Зараз у місті-герої готуються до особливої дати – Дня звільнення Бучі від російських окупантів. Його відзначають 31 березня.
Під час наших знімань до Стіни пам’яті з викарбуваними іменами загиблих прийшли помолитися ченці зі Львівщини.
Макарій Дудка, монах Успенської лаври греко-католицької церкви (Львівська область):
Ми подорожуємо до одного з наших монастирів на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, і вирішили заїхати до Бучі, щоби поклонитися, подякувати Богу, що все ж таки зберіг Бучу від загарбницької росії. Молюся, щоб таке не повторилося на цій святій землі.
