Освідчення на висоті 2000 метрів: ветеран зробив пропозицію на підніжжі Говерли [ Редагувати ]
Освідчення на висоті майже 2000 метрів. На підніжжі Говерли ветеран-десантник зробив пропозицію коханій дівчині. 25-річний Ігор Зобків через війну утратив дві кінцівки. Та все одно прагнув підкорити найбільшу вершину України і заодно - серце коханої, з якою познайомився вже після поранення. Як ветеран, попри травму, перезапустив своє життя - дивіться далі.
Висота близько двох тисяч метрів. До піка Говерли зовсім небагато. У складі групи з бійців 80-ї ДШВ - ветеран Ігор Зобків зі своєю коханою.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Коли був у 8 класі, коли почався Майдан, і в мене виникало багато питань до себе, чи я бажаю якоїсь помсти. Якраз ми тоді у 8 класі писали лист, щоб ми через певний час його відкрили. І я пам’ятаю, точно в тому листі написав, що я бажаю і піду служити в якийсь елітний спецпідрозділ.
Відразу після школи, у 18, Ігор пішов у 80-ту десантно-штурмову бригаду. На початку наступу росіян, у 2022, підрозділ Ігоря боронив Миколаївщину. Тоді боєць із побратимами підірвався на 6 протитанкових мінах.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Березень місяць, опів на сьому вечора, досконало видно не було нічого. Там нереально було не підірватися. Тому що що справа, що зліва були міни. Якимось чином ми на таку наїхали. Я був командир відділення. Нас було 13 людей екіпажу. Усі "300", троє "важких" було.
Про втрату кінцівки Ігор довідався лише на п’ятий день. Інша нога вціліла, але п’ята була роздроблена. І це не єдині травми.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
По-перше, опіки обличчя, важка контузія ока була, лівого. У лінзі я на праве око бачу добре, а лівим оком нічого не бачу.
Під час реабілітації Ігор зважився на реампутацію вцілілої ноги, бо не міг на неї ступити. На протезах він може ходити 2 доби поспіль без болю і знає, як цього досягти й іншим:
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Я багато бачив і мав знайомих своїх товаришів, які мали аналогічну ампутацію. Він мені говорить: "Та от, мені дискомфортно ходити. Як ти так ходиш?". Якщо ти не будеш говорити протезисту, що тебе щось гризе, воно тебе буде гризти, тобі буде дискомфортно, ти не будеш ходити правильно, бо буде боліти нога.
Давай, ще шість! Прискорення.
Щойно з’явилися бігові протези, Ігор подолав свої перші п’ять кілометрів. Тоді ж знайшов своє кохання. Пара разом уже третій рік.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Навіть коли мені було погано, у мене щось не виходило, я був у роздумах, думав, чи то правильно зробити, радився з нею. Вона мені завжди говорила: "Ти молодець, ти знаєш, як зробити правильно, і роби так, як ти знаєш. Я тебе завжди в усьому підтримаю".
Ветеран мріяв підкорити Говерлу на протезах. Дізнався про щорічне сходження "Говерляна" за участю побратимів. Дівчина погодилася піти разом з ними, воїн вирішив скористатися цим, аби освідчиться. Але координатор застеріг: без шипів для льоду - на гору зась.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Ми їх не знайшли, не було реально це знайти. Я передзвонюю йому, кажу: "Роман Іванович, не знайшли". Але він говорить: "Якщо на свій страх і ризик, ви ризикуєте підійматися, то будь ласка".
Ігор з коханою змогли обійтися без шипів. І протез не натирав, хоча ветеран зовсім не готувався. Раптом Ігор спиняється.
Хвилинку уваги хочу вашої. Усіх. Я сьогодні прибув сюди, підкорив це місце з єдиною великою метою, з єдиною ціллю. Маріє, я говорив, що я це зроблю оригінально і неординарно.
Ігор Зобків, ветеран російсько-української війни:
Вона говорить мені: "Я, як тільки почула своє ім’я, як тільки ти сказав Марія і починав далі говорити, відразу зрозуміла, що тут щось не так.
Ігор освідчується і тоді ж розкриває сенс промови.
- Тому, Маріє, вийди за мене, будь ласка! Ти вийдеш за мене? - Так!
Я не можу нічого сказати. Вибачте, будь ласка, я просто в шоці.
Пара планує лише розписатися. Переконані: гуляти весілля не час, доки в країні війна. А ветеран уже прагне повернутися на службу до своєї бригади.
