Люди тікають під вибухами: росіяни знищують Сумщину КАБами [ Редагувати ]
Росіяни сьогодні день і ніч обстрілюють Сумщину. Минулої доби відкривали вогонь по області 120 разів. Найчастіше гатять КАБами та РСЗВ, запускають ФПВ-дрони. Дві громади, Білопільську та Ворожбянську, буквально рівняють з землею. Там оголосили евакуацію жителів. Матеріал Юлії Зайцевої.
Рятувальники швидко, але обережно розбирають будівельний брухт, на який перетворився будинок. Під завалами має бути жінка.
- Той вершок знімай, вона вже должна дихать навіть там. - Бабушка, ви живі? - Жива, жива.
Усю ніч і ранок на Білопільщину та Ворожбу летіли десятки російських КАБів. Травмовану пенсіонерку витягли. А в Миколаївській громаді 55-річна жінка загинула. Людей просять терміново виїжджати.
- Сумочка ось! Все, всі речі заберемо, і потихеньку пішли. - Куди йти? - До автобуса.
75-річна Ніна Пантеліївна мешкала сама. Не витримала і зрештою наважилась на евакуацію.
Ніна Нагорна, переселенка:
Ніде я не ховалась, до сусідів ходила, бо я сама, сама боюся. Ну, в нас там на вулиці нема нікого, я, кума і там ще одна, більш нема нікого.
У холі шелтеру розгублено метушаться люди. Сюди їх привозить евакуаційний транспорт. Пані Наталія з Краснопільщини. Цю територію росіяни обстрілюють з березня.
Наталія Кострубяк, переселенка:
Б’ють, повибивані вікна, так погано, дуже погано, магазинів немає, світла немає, води немає, нема нічо, хорошого нема нічо. І нема чого ждать гарного.
Жінка отримала гуманітарну допомогу.
Ковдра, постіль, полотенечко, гігієнічне і водичка.
Розповіла, які виплати одержала як переселенка.
ВПО 2 тисячі видавали, 10800 дають, а так більше нічого. Надіємося на все хороше, і хочеться повертатись до себе додому, дуже хочеться.
З громад, які найбільше потерпають від обстрілів, людей вивозить Червоний Хрест, рятувальники, волонтерські місії та екіпаж "Білих янголів".
Ігор Борко, керівник евакуаційних груп "Білі Янголи" на Сумщині:
Пріоритетними завданнями першочерговими є евакуація сімей з дітьми, які з певних причин повернулися і знаходяться там, особи, які маломобільні, лежачі люди, які самостійно не можуть виїхати, яким потрібна допомога, також допомагаємо їм з речами, з тваринками.
Цим рейсом броньований бус доправив до обласного центру літнього чоловіка, який самостійно не пересувається.
Ми привезли дідуся із Білопілля, дідусь 41 року народження. Домовилися, повезуть дідуся в Тростянець Охтирського району, в лікарню, щоб туди його, тому що зараз у Сумах уже немає місця в лікарнях.
Донька Тетяна ледь стримує сльози. Розповідає, батька перевозять вже вдруге. Під час першої евакуації його разом з дружиною оселили в геріатричному пансіонаті в Сумах. Та по ньому влучив "Шахед".
Тетяна Онищенко, переселенка:
Ми ще в том году їх евакуювали, потом вроді би в нас ситуація в Білопіллі ж рік була нормальна, мама в нас дуже "важка" була, ми забрали її додому. Мама буквально ось 2 місяці ще нема, померла.
Молодше покоління родини вже й не рахує переїзди:
У мене невістка з Маріуполя. Там тоже житло, все залишилося.
Нині залишатися в Білопіллі небезпечно, але невизначеність майбутнього лякає ще більше.
Тетяна Онищенко, переселенка:
Найбільше лякає невідомість, от куди? Ми не знаємо, куди нам їхати. Ви знаєте, я ж вам кажу, не дуже й тікають, люди просто надіються на краще і все-таки дома, як кажуть, і стіни гріють, які ще осталися.
Саме через втрачене житло місцеві наважуються їхати. У багатьох за спиною розбиті домівки, в які не повернутися. Волонтери надають прихисток на перший час і допомагають далі.
Віталій, координатор організації "Плурітон":
Люди можуть залишитись не тільки на 3 дні, а й найдовше, весь час ми будемо їх годувати, це все безкоштовно. Наша організація займається підшуковуванням житла для людей. Ми на зв’язку з головами цих громад і буває, що люди вирішують їхати далі, звільняється будинок і ми можемо туди заселити наступних людей.
Попри так зване оголошене перемир'я, ворог обстрілює Сумщину щодня.
