Не зламався: ветеран після поранення ремонтує електромережі під обстрілами [ Редагувати ]
Він усе життя лагодив електромережі, а на початку повномасштабного вторгнення пішов рятувати країну. Після тяжкого поранення на фронті не здався. А повернувся додому, у розбите росіянами селище, і тримає свій новий фронт - енергетичний.
Про роботу енергетиків у прифронтовому районі Харківщини - репортаж Світлани Шекери.
Володимир Кулик 18 років працював в аварійній бригаді районних електромереж. І 24 лютого 2022-го уже потрапив під обстріл.
Володимир Кулик, електромонтер Дергачівських районних електромереж:
Ми їхали на рибалку з кумом, з братом їхали на рибалку. Нас війна застала на окружній дорозі. Прилетіли ракети по часті. Нашу машинку подвинуло. Тоді ж були розговори, що уже підходять російські війська до нашого селища.
Рішення з'явилося миттєво. Того самого дня чоловік пішов до військкомату. На роботі про це дізналися вже постфактум.
Володимир Климчук, керівник Дергачівських районних електромереж:
Почали обдзвонювати людей, хто де знаходиться. Ну, і получається, при особистому дзвінку я дізнався, що він вже о 5:00 ранку був повністю зібраний з речами. І у них вже були, ну, скажемо так, координати, місце, де вони збираються. Ну, знаєте, він у нас такий козак моторний, мисливець.
Володимир боронив Харківщину. Був заступником командира взводу. Потім Бахмут. Там зазнав тяжкого поранення.
Володимир Кулик, електромонтер Дергачівських районних електромереж:
Прилетіла куля, не успів, голову успів убрати, а руку не успів убрати і руку куля пробила. Зачепила нерви, кістку перебила. І так получилось, що тепер рука обмежено робить. Ліва рука в мене не згинається в кулак.
Після шпиталю знову пішов на фронт. Роботине. Там баротравма і демобілізація. Два місяці тому Володимир повернувся додому. Попри інвалідність, у чотирьох стінах не всидів, подався до рідного РЕМу.
Володимир Климчук, керівник Дергачівських районних електромереж:
Відкриваються двері і заходить він. Але ще у формі, ну, і знаєте, я думав, що він як завжди, може відпустили там. На тижні чи щось. А він заходить, каже: "Доброго дня, а назад приймаєте?".
Володимир рвався назад в електромонтери, але через стан здоров’я йому знайшли легшу працю.
Поставили мене тепер на легкий труд. Ну, я диспетчерські номенклатури рисую на упорах, лінії пишу, схеми рисую.
Боєць не приховує: вразило, наскільки на Харківщині все розбите росіянами. Та й сам живе за 14 кілометрах від лінії зіткнення, у селищі, куди постійно прилітають КАБи. На обстріли після всього, що бачив і пережив, не зважає. Та й нема коли. Бо роботи в електромонтерів прифронтових громад, які після обстрілів лишаються без електрики, дуже багато.
Володимир Кулик, електромонтер ліній електропередач Дергачівських районних електромереж:
Усім страшно. Один боїться і виконує, а другий впадає в паніку. От це все. Надо все переборювати. І все буде добре.
Син і небіж Володимира досі служать. Чоловік каже: треба буде, знову піде. Рідну Харківщину росіянам не віддасть.
