Їх носили Герої: у Рівному відбулась виставка-перформанс вишиванок [ Редагувати ]
"Коди пам'яті. Ціна національної ідентичності". Виставка-перформанс під такою назвою сьогодні у Всесвітній день вишиванки відбулася у Рівному. На ній були представлені вишивані сорочки захисників, які загинули за Україну. Їх надали матері та дружини полеглих бійців. Акцію зорганізували, щоб пам'ятали тих, хто віддав за Україну найцінніше - життя.
Це сорочка мого сина Петра Суходола.
Цю вишиванку Людмила Суходол купила на останній шкільний дзвоник своєму синові, тоді ще дев’ятикласнику. Нині ця сорочка на манекені у соборі, оповита прапором України. Над нею військова кепка, у якій воював Петро.
Я її не прала і не прасувала. Вона мені пахне Петюнею.
У руках матері останнє прижиттєве фото сина. На світлині усміхнений боєць на псевдо "Пікачу". Петро загинув в грудні 2022 року за кілька днів до свого 24-го дня народження.
Людмила Суходол, мати загиблого Героя України:
Я знаю, що мій син - Герой. Він прийняв свій останній бій у місті Бахмуті на "нулі". Його розстріляли вагнерівці. Він був дуже веселий, дуже добрий, надто добрий і надто щедрий. Його всі дуже любили. Пікачу, піка-піка.
Відтоді, як загинув син, пані Людмила за кожної можливості й сама одягає вишитий одяг. Для неї – це символ боротьби за Україну.
Людмила Суходол, мати загиблого Героя України:
Як загинув син, я іншої одежі не купую. У мене тільки вишиванки у пам'ять про сина, бо він не встиг наноситися вишиванки.
Сорочку сина Людмила Суходол привезла в Рівне на виставку до Всесвітнього дня вишиванки. Захід із назвою "Коди пам'яті. Ціна національної ідентичності" вже другий рік поспіль організовують, щоб вшанувати полеглих за Україну. Цьогоріч вишиванки Героїв через дощ експонували у Свято-Воскресенському кафедральному соборі.
Ірина Рачковська-Баковецька, директорка Рівненського обласного центру народної творчості:
Це є візуалізація родин наших загиблих захисників Рівненщини. Таким чином ми доносимо громадськості їхній біль, їхнє горе і намагаємося через нашу культуру, засобами традицій як основного ідентифікатора нашої нації - підтримати, допомогти морально, духовно. Ну і, власне, з метою пам’ятати, яким способом, яким чином і якою ціною далося нам це свято, цей день і українська незалежність.
На виставці представили сімнадцять вишиванок. За кожною з них окрема історія героїзму. Сорочки надали матері та дружини полеглих бійців.
Оце друга вишиванка, яку я вишила голубими по чорному. Її Максим дуже часто одягав.
Це вишиванка Максима "Далі" Кривцова – поета, фотографа і кулеметника з Рівного. На війні з чотирнадцятого. Воював на Донеччині й Луганщині, а після початку повномасштабного визволяв Київщину та Херсонщину, бився за Харківщину, де й загинув у віці тридцять три роки. Для свого сина матір вишила чотири сорочки, бо він дуже любив таке вбрання.
Надія Кривцова, мати загиблого Героя України:
Вдягав не тільки на якісь події знакові. Він просто їх одягав, просто носив собі, коли виходив. Така ж сама вишита на чорному і вишита зеленими нитками - ми її поклали разом з ним, коли він загинув, разом з ним поклали в труну.
Рідні вірять: Герої - живі, поки живе пам'ять про них. Тож цією виставкою-перформансом іще раз хотіли нагадати про тих, хто віддав свої життя, зокрема і за те, щоб ми мали змогу й надалі носити вишиванки.
Надія Кривцова, мати загиблого Героя України:
Кожен хто загинув, то він загинув за нас, загинув за наше життя, загинув за нашу мову, загинув за нашу віру, загинув за цей храм, загинув навіть за цей дощ, що сьогодні йде, і ми маємо можливість його бачити.
У вишиванках закодована таємниця української Перемоги - певні організатори заходу. А у сорочках, які носили при житті Герої, закарбована ще й ціна нашої національної ідентичності, яку так ненавидять вороги.
